Новини з газети "по-українськи"

Обговорення подій, новин, які відбуваються у нашому рідному місті та Бершадському районі

Модератори: bershad, Korespondent

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:08

"Газета по-українськи" №772 за 30.01.2009. Рубрика Вінниця

Інсулін продаватимуть у всіх аптеках

”Я хворію на цукровий діабет. Недуга дала ускладнення на ноги. Мені важко щоразу ходити за інсуліном до поліклініки. Підкажіть, чи можна десь брати ліки, крім поліклініки?”
Вікторія МАРЧУК, 37 років, Бершадь

Із 2009 року діабетики зможуть придбати інсулін у будь-якій аптеці, каже начальник обласного управління охорони здоровя Олександр Жупанов.
— Уже підготовили угоди з власниками приватних аптек. Ми відмовилися від розповсюдження інсуліну через мережу комунальних аптек, бо їх надто мало. Також не всім зручно отримувати ліки в поліклініках.
Цього року обласний бюджет виділив 6 млн 90 тис. грн на закупку інсуліну. Через підвищення цін на ліки їх може вистачити на півроку. Решту коштів планують виділити з місцевих бюджетів. 2008-го на ці потреби було витрачено 8,3 млн грн.

Валерія ВІКТЮК
http://gazeta.ua/articles/vinnitsa-news ... kah/280371
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:10

"Газета по-українськи" №840 за 05.06.2009. Рубрика Вінниця

Голова Теплицької райради Руслан Трамбовецький живе у глиняній хаті

Зображення
Руслан Трамбовецький: "Ми готові профінансувати і відпочинок сиріт, але тоді нас звинуватять у нецільовому використанні грошей"
На Вінниччині наймолодшим головою районної ради є юрист за фахом 34-річний Руслан Трамбовецький із Теплика. На посаду він заступив два роки тому.
Хто вам допоміг?
— Мою кандидатуру запропонували депутати від БЮТу. Агітації я не розгортав. Люди знали мене, бо я працював юристом райдержадміністрації, потім заступником голови РДА та заступником голови райради.
Проблем через вік не відчував. Боявся лише втратити кваліфікацію юриста. Не вічно ж працювати в державних органах.
На робочому столі Руслана фото 14-річної доньки Діани та дружини Антоніни, яка працює медсестрою в райлікарні. Питаю, чи сім’я думає про ”розширення”.
— Може, це грубо звучить, але діти зараз дуже дорогі. Хоча все може бути.
Яку маєте зарплату?
— На руки одержую близько 3,5 тисячі. Пільг практично не маю. Шість років тому купив стару глиняну хату на 60 ”квадратів”. Досі роблю ремонт. Там і живу.
У деякі села району прийшли потужні інвестори — ”Зоря Поділля” Олексія Порошенка, ”Зернопродукт” Миколи Кучера. Як оцінюєте їхню роботу?
— Людям платять непогану зарплату, розраховуються за паї. Проте селяни з Брідка, Антонівки, Соболівки, Малої та Великої Мочулок скаржаться, що великовантажні машини з Порошенкових відділень розбивають дороги. Через кризу ”Зоря Поділля” не виплатила селянам по 50 гривень за кожен орендований гектар.
Які інвестиційно привабливі об’єкти є в районі?
— На території колишньої птахофабрики — поклади глини, відтак добра перспектива для розроблення кар’єру та побудови цегельного заводу. Гарний майданчик з усіма комунікаціями на місці розібраного тваринницького комплексу в Росоші. Перспективна ділянка на місці колишнього Соболівського цукрозаводу — 10 гектарів під самою залізницею. Наприкінці червня запрацює кар’єр у Кам’янках. Інвестор з Одеси вже закінчує оформлення документації на оренду землі.
Торік на Удицькому цукрозаводі планували запустити лінію карамелі. Чому вона не працює?
— Лінію запустять цього року. Робітники вже їздили на стажування до Криму.
Чому Теплицький молокозавод нині працює лише в режимі перевалочного пункту?
— Це рішення власника: молоко звозять, охолоджують і забирають на інше переробне підприємство. Завод має великі борги. Тільки Стражгородському господарству винен за молоко близько 200 тисяч гривень. Через це багато господарств здають його у Тульчин, Бершадь, Христинівку.
Чому виникли проблеми з оздоровленням дітей із багатодітних сімей?
— 200 дітей має оздоровлюватися за рахунок держави, однак ми досі не отримали коштів. Ми готові профінансувати і відпочинок сиріт, але тоді нас звинуватять у нецільовому використанні грошей.
Скільки шкіл у районі реорганізують і чи втратять учителі роботу?
— У районі є три некомплектні школи, де навчається по 25 учнів. Цього року плануємо реорганізувати навчальний заклад у Мишарівці. Вивільненим педагогам запропонують роботу в сусідніх селах.
У Теплику 15 років будується поліклініка. Коли її завершать?
— Торік зробили комунікації, вставили пластикові вікна. Але зараз будівництво законсервовано через відсутність фінансування. Тому довелося змінити проект: замість чотирьох поверхів буде три.

Інна ЧЕРВІНЧУК
http://gazeta.ua/articles/vinnitsa-news ... ati/295127
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:10

"Газета по-українськи" №862 за 17.07.2009. Рубрика Вінниця

Торгова марка "5 хвилин" б"є рекорди з продажу

— Не проходимо мимо! Куштуємо пельмені та вареники торгової марки ”5 хвилин”! Пельмені свинино-яловичі, вареники з картоплею та грибами, лівером! — припрошує до імпровізованої кухні в центрі міста Бершадь на Вінниччині менеджер Юлія Нормарк. Дівчина одягнена у червоний фартух та кепку з логотипом ”5 хвилин”.
Поряд під мелодію народної пісні”А мій милий вареничків хоче” пританцьовує парочка іграшок-вареників на зріст із людину. Батьки з дітьми фотографуються з ними.
— Цілу шоу-програму влаштували! — захоплено говорить місцева жителька Тамара Дищук, 62 роки. — А вареники справді смачні. А головне — недорогі. Я навіть здивувалася, що така дешева ціна, а продукт якісний. Тепер завжди куплятиму.
На дегустації Дищук купила велику пачку пельменів ”Домашні”.
— Вигідно вийшло, бо в подарунок дали ще пачку вареників, — каже вона.
На українському напівфабрикатному ринку торгова марка ”5 хвилин” з’явилася наприкінці 2007 року. Її виробничі потужності розміщені в селі Якушенці Вінницького району. Гарним співвідношенням ціни та якості вже завоювала прихильність споживачів у семи областях України.
— Ми дбаємо, щоб наша продукція при лояльній ціновій політиці відповідала високим стандартам якості, — каже директор з продажу та маркетингу ”5 хвилин” Сергій Іщенко, 29 років. — Саме тому, незважаючи на кризу, маємо приріст обсягів продажу. Так, у травні зафіксували рекордні продажі з часу існування торгової марки. А у червні побили рекорд травня.
Про широке визнання цієї продукції свідчать численні дипломи з регіональних виставок ”Продіндустрія”. 2008-го ”5 хвилин” потрапили до Книги рекордів України у категорії ”Кулінарія. Розміри”. 8 березня у Центральному парку Вінниці вони порадували жителів та гостей міста найдовшим в Україні млинцем — 510 м і завширшки 20 см.
Іщенко запевняє, що торгова марка ”5 хвилин” готує напівфабрикати з вітчизняної сировини. Готова продукція не містить генно-модифікованих організмів. На упаковках вказано ”Без ГМО”.
Починала розкручуватися з вагової продукції. Сьогодні ж асортиментний ряд ”5 хвилин” налічує понад 50 позицій.
— Пропонуємо різні види пельменів, вареників, бендериків, равіолі, — хвалиться начальник відділу маркетингу Анна Веремій, 24 роки. — На даний момент потужний напрям виробництва — котлети. Вони двох видів: ручної роботи ”Гетьманські” і машинної — ”Богатирські”. І там, і там змішаний фарш: свинина, яловичина і курятина. Асортимент продуманий так, що навіть у піст люди можуть підібрати собі смачні страви. Особливо ходові голубці з гречкою. До смаку прийшлися і зрази з капустою.
Веремій каже, що асортимент постійно розширюється. Почали випускати листкове тісто.
З 1 червня запустили фасований фарш.
Однією із переваг торгової марки ”5 хвилин” є налагоджена система доставки товару спеціально обладнаним транспортом та надання торговельним точкам холодильного обладнання.

Інна ЧЕРВІНЧУК
http://gazeta.ua/articles/vinnitsa-news ... zhu/300339
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:13

"Газета по-українськи" №874 за 07.08.2009. Рубрика Вінниця

Вузькоколійка працюватиме до травня 2010 року

Зображення
У вузькому вагоні, що ходить вузькоколійкою, стоять одно- і двомісні сидіння. Поїзд за 4 години долає відстань у 78 кілометрів від Гайворона Кіровоградської області до Рудниці на Вінниччині
— Ми всім селом підписи збирали, щоб тільки не закривали нашу кукушку, — говорить 35-річна Ірина Доцуленко із села Дохно Чечельницького району.
Поблизу села проходить єдина в області вузькоколійка. Жінка чекає на зупинці. Потяг запізнюється на кілька хвилин. Кукушкою його називають через характерний звук сигналу. Він не продовгуватий, як у звичайних потягів, а короткий, нагадує кування зозулі.
Вузькоколійку збудували 1897-го. Її використовували для вантажів. Перевозили цукор із Бершадського цукрового заводу та буряки. 2002 року завод збанкрутував. На вузькій колії лишилися тільки пасажирські перевезення. Торік її хотіли закрити через нерентабельність. Люди збирали підписи проти. Нарікають, що до сіл нічим добиратися.
— Кукушка — єдиний зв’язок зі світом. Зараз осьо фрукти пішли, так бабки назбирали в кошик — і вперед на базар, — каже Лукія Кича, 78 років із села Каташин. — Хто скільки може, стільки й тягне тих мішків. У маршрутку з ними не сядеш, бо треба платити.
— У мене студєнти в Одесі навчаються. Сумки погрузили на тачку, вивезли на остановку. Їдемо в Рудницю, а там пересадка на нормальні поїзди. Так і добираються до Одеси. А як потяг, що ходить вузькоколійкою, відмінять, то даже не знаю, що робитимемо. Треба буде шукати, як добратися чи на Бершадь, чи на Чечельник, — пояснює Ірина Доцуленко.
За 10 хв. чути гудок потяга. Їде нешвидко, позаду тепловоза — два невеликих вагони. Двері одного із них відчиняє провідниця.
— Бабушка, посмотри какой маленький. Ми в нього влєзім? — кричить 6-річний Андрій, який приїхав до родичів з Одеси. — Він же як ігрушечний.
Поїзд зв’язує дві області
Заходимо у вагон. Він схожий на вузький трамвай із м’якими сидіннями.
— Наші пасажири — це в основному пенсіонери, — каже провідниця Надія Пафян. — А пенсіонерам проїзд безкоштовний. Квиток Гайворон-Рудниця коштує 5,6 гривні. Цей поїзд зв’язує дві області. Як його закриють — це справді буде катастрофа.
На балансі залізниці перебувають шість відремонтованих вузькоколійних вагонів. Вони виготовлені 1958 року в польському місті Вроцлав.
— Поїзд їде зранку і ввечері, а в базарні дні ще вдень пускаємо, — продовжує провідниця. — Буває, вагони настільки забиті, що ніде стати.
Залізниця має дозвіл на перевезення пасажирів вузькоколійкою до травня 2010 року.
— Вагони пройшли діагностику, у них зроблені капітальні ремонти. Старі дореволюційні дерев’яні лавки замінили на м’які сидіння, які брали із плацкартних поїздів, — говорить начальник залізничного об’єднання Гайворон Тетяна Губицька, 47 років. — Єдина серйозна проблема — це кошти, які мають виділяти райради на проїзд пільговиків. За півроку Вінницька область заборгувала 20,8 тисячі гривень.
Торік вузькоколійний поїзд знімали в українських фільмах ”Батько Махно” та ”1941”.
— Усі зйомки проводили на станції Бершадь, — каже Губицька. — Брали звичайні вантажні вагони, оббивали їх фанерою. Ще один епізод зняли на мосту через річку Південний Буг.
Від Гайворона Кіровоградської області до Рудниці на Вінниччині 78 км. Поїзд долає їх за 4 год.

Валентина МУРАХОВСЬКА
http://gazeta.ua/articles/vinnitsa-news ... oku/302962
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:13

"Газета по-українськи" №889 за 04.09.2009. Рубрика Вінниця

Котел можуть замінити протягом року

”Торік придбав економний електрокотел нашого земляка Костянтина Космача з Тульчина. Одразу він працював добре, а тоді потік. У товариша такий котел працює прекрасно. Зараз планую знову придбати електрокотел. Підкажіть, як уберегтися від підробки?”
Запитує Олександр Скиба із міста Бершадь.

— Найкраще купувати електрокотел безпосередньо у виробника, — каже син розробника тульчинських котлів Стефан Космач, 37 років. — З’явилося чимало фірм, які підробляють наші котли. Звичайна людина підробки не відрізнить. Суттєвим чинником може бути тільки ціна. Наші котли не можуть коштувати більш як 2300 гривень. А в конкурентів їхня вартість понад 3 тисячі.
На продукцію власного виробництва Космачі дають рік гарантії. Якщо із електрокотлом виникнуть проблеми, його можуть замінити на новий.

Валентина МУРАХОВСЬКА
http://gazeta.ua/articles/vinnitsa-news ... oku/306182
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:14

"Газета по-українськи" №889 за 04.09.2009. Рубрика Люди

День смерті визначається при народженні

Зображення
— Із болю і відчаю кидалася по бабках, у церквах наймала молебні і до ворожок ходила. Але жодна не сказала, що мої діти вийдуть колись заміж і народять дітей, — пише листа в ”ГПУ” 55-річна Людмила з міста Бершадь на Вінниччині. — Мої батьки прожили в парі 55 років, чоловікові — 45, правнуків не дочекалися. Старшій доньці 33 роки, молодшій — 27. Живуть і працюють у Києві. Ні з ким не зустрічаються. Чи на моїх дітях родове прокляття?”
Київський цілитель Юрій Козлов, 44 роки, довго розглядає знімки доньок Людмили.
— Вінця безшлюбності на них немає, інакше жоден хлопець до них навіть не підійшов би. Але в Україні на чотири жінки припадає один чоловік, а в Києві — ще менше. Багато дівчат їде у столицю шукати женихів-мільйонерів. Нещодавно одна пацієнтка так і сказала мені: ”Я вийду в тапочках по хліб, а він візьме мене на руки і понесе”. А такого не буває. Чоловіки теж хочуть гарних жінок, а не лише жінки — гарних чоловіків. Жінки після 30 років заміж уже й не хочуть. Бо звикли жити самі, а з іншого боку, зараз багато розлучень. Якщо всі подруги розлучені, то навіщо самій заміж виходити? Ще часто дівчатам подобаються чистенькі і вигладжені чоловіки. Але всі вони жонаті. А ви візьміть собі холостяка із розшнурованими черевиками, обірваним ґудзиком, але щоб у нього душа була. Помити і вигладити не важко.

— П’ять років тому від раку помер мій батько Олександр Васильович. Мав 67 років, — пише 35-річна Юлія із Сумщини. — А тепер у такому ж віці захворіла на рак моя мама Наталя Василівна. Операція не дала результатів, стан погіршується. Де захована причина хвороби моїх батьків: вік, екологія чи ”добрі люди”?
Я вийду в тапочках по хліб, а він візьме мене на руки і понесе
— Рак — це наслідок якоїсь хвороби. У кожної людини в організмі щосекунди з’являється ракова клітина. Але організм її визначає як чужорідну і знищує. Як можна захворіти на рак? Ось іде людина через дорогу, забібікала машина перед нею, запищали гальма — переляк і моментальна втрата енергії. У цю ж секунду програма захисту зникла, організм не визначив клітину як чужорідну і почав її годувати. Нещодавно вчені розгадали секрет здоров’я найздоровішої нації на планеті — японців. Виявляється, сенс їхнього життя — гарно померти. Тому стримані японці не витрачають енергію в екстремальних ситуаціях. А в матері Юлії вийшло навпаки. Вона витрачала купу енергії, переживала за хворого чоловіка, ось і сама захворіла. А операцію ви робили даремно. Хіміотерапія вбиває організм. Спробуйте народні методи. Або поїдьте на море, відпочиньте, звільніться від переживань. У мене є знайомий, якому поставили діагноз ”третя ступінь раку шлунка”. Він працював професором, завжди переживав. Коли виявили хворобу, кинув роботу і перебрався жити до лісу. У маленькій хатинці, без телевізора провів рік і повернувся здоровим.
— Сина вбили в Москві рік і чотири місяці тому, а ми досі не знаємо як. Ця фотографія була з ним під час убивства, — просить з’ясувати причину смерті Галина з Хмельниччини.
— А що зміниться у вашому житті, якщо дізнаєтеся причину смерті сина? Ісус Христос казав: ”Нехай мертві займаються мертвими, а живі — живими”. Якщо він помер чи його вбили, то це був його день смерті. У кожної людини він є. Коли народжуємося, нам автоматично визначається день, коли відійдемо. І ніхто не може цього змінити. Буває так, що людина впаде з дев’ятого поверху — і жива, а інша на рівній дорозі спіткнеться — і труп. Галино, зірвете собі нерви, а все одно сину не допоможете. Він пройшов свій шлях, виконав призначення, і Бог забрав його до себе. Прокляття на ньому немає. Живіть собі спокійно далі, приносьте користь людям.

Марія ІЛЬЧИШИНА
http://gazeta.ua/articles/people-newspa ... nni/306259
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:17

"Газета по-українськи" №925 за 06.11.2009. Рубрика Винница
Богдан Бровко має хатню робітницю

1/10
”Газета по-українськи” визначила 10 найзавидніших женихів Вінниччини. До уваги брали особисті досягнення претендентів, їхню популярність, статки, посади батьків. Опитали журналістів, посадовців, бізнесменів та відомих людей області, врахували думку читачів, які телефонували до редакції. Переможців опитування наведено за абеткою. З минулорічної десятки женихів одружився тільки син губернатора Андрій Домбровський.

Зображення
Богдан Бровко, 18 років

Син колишнього міського голови міста Могилів-Подільський Петра Бровка, якого називають найбагатшим у районі
Родина володіє кількома заводами: цегельним, зерновим та із переробки металу. Мати керує власним рестораном ”Петро Палац”. Богдан навчається у Вінницькому торговельно-економічному інституті на другому курсі.
— Батько попросив мене допомогти йому з бізнесом, тому в універі я перевівся на заочне, — каже.
Маєш власне житло?
— Триповерховий будинок на березі Дністра. На перших двох поверхах робиться капітальний ремонт після минулорічної повені. Я живу на третьому, батько перебрався у пентхауз власного готелю. Маю прибиральницю, та платить їй батько. Скільки — навіть не знаю. Вона мені не готує, я не люблю домашньої їжі. Харчуюся в ”МакДональдзах”, піцерії. Із домашніх страв можу з’їсти хіба жаркоє з картоплею.
Плануєш купувати авто?
— За кілька днів отримаю права. Нещодавно придбав ”Мазду CX7”.
Маю золотий годинник, брат подарував на 18-річчя
Де вдягаєшся?
— Люблю марки ”Адідас”, ”Рібок”, ”Пума”. Класичних костюмів не купую. Недавно придбав джинси за 1000 гривень і кеди. Маю золотий годинник ”Еспіріт”, брат подарував на 18-річчя.
Відпочиваєш за кордоном?
— Побував у Єгипті, Арабських Еміратах, Тунісі, Хорватії. Узимку планую поїхати в Карпати. Люблю Одесу.
У родині Бровків є старший син Петро. Він — директор комплексу заводів, одружений, має доньку. Живе в Могилеві-Подільському.

Володимир Желіховський, 27 років

Керівник адвокатської контори ”Вежа”
Один із найкращих юристів регіону. До нього звертаються найвідоміші та найвпливовіші вінничани. На зустріч Володимир приходить із трьома білими трояндами.
— На вулиці холодно, нехай ці квіти піднімуть вам настрій, — вручає букет.
Желіховський родом із райцентру Бар. Має дві вищі освіти — економічну та юридичну.
Два роки тому в кредит придбав двокімнатну квартиру у Вінниці. Сам розробив оформлення інтер’єру.
— Я Терези за знаком зодіаку, в усьому шукаю гармонії, — зауважує. — Ціную в людях чесність, вірність. І сам стараюся так жити. Віддаю перевагу брендовому одягу. Подобається ”Дольче і Габбана”. Нещодавно купив собі годинник та окуляри цієї фірми. Кілька разів на тиждень ходжу в спортзал.
Ідеал твоєї дівчини: якою вона має бути?
— Подобаються харизматичні, веселі брюнетки. Однак свою поки не знайшов. Раніше багато часу забирало навчання. Потім треба було займатися кар’єрою. Та напевно, довго холостякувати не буду.
Наполягатимеш на шлюбному контракті з майбутньою дружиною?
— За професією доводиться стикатися з парами, які розходяться зі скандалами. Не можуть поділити між собою дрібниці. Готові угробити одне одного. Та для себе вирішив — ніяких шлюбних контрактів. Хочу жити з людиною лише на умовах довіри.
Кажуть, ти чудовий кухар. Маєш фірмову страву?
— Реберця з чорносливом. Обов’язково балуватиму ними свою жінку. Готую їх так: свинячі реберця обсмажую у пательні. Додаю сметану, базилік, цибулю та моркву. Все разом просмажую кілька хвилин. Перекладаю в каструлю, додаю трохи води, спеції. Тушкую 20 хвилин. Після цього кладу чорнослив. Не обов’язково, щоб він був уже розпарений. Через 15 хвилин реберця готові. Особливо вони смакують з картопляним пюре.

Валерій Кондратюк, 34 роки

Виконавець еротичних танців
— Для своєї дружини танцювати не збираюся, — категорично заявляє. — Нехай приходить на мої виступи, дивиться зі сцени. Тільки так. Ніколи не дозволю собі кохання із глядачками. Це не цікаво, немає романтики. Хоча був випадок, одна жінка після мого виступу прийшла в гримерку, запропонувала одружитися. Довелося делікатно відмовляти. А загалом наші жінки, особливо зрілі, дуже сором’язливі. Щоб вони відчували себе впевненіше, на жіночих днях виводимо із залу всіх чоловіків. Обов’язково вибираю одну глядачку із залу для спільного танцю. Але не кожна погодиться хоча б трохи роздягнутися перед іншими. Мені щастило, кожна погоджувалася.
Кондратюк розлучений, має 14-річного сина Валерія.
— З Оленою розійшлися близько семи років тому. На якомусь етапі зрозуміли, що кожен має жити своїм життям. Зараз є жінка, у нас ”фрі лав”. Вона одружена.
Сидіти вдома не примушуватиму. Не для того, щоби приносила гроші, а щоб не деградувала
Якою має бути жінка, щоб ти з нею одружився?
— Не кухарка, прибиральниця чи прачка. Я сам з усім справляюся. Потрібна муза, жінка мудра, яка надихає. Зараз усі кричать про фемінізм. Я ж упевнений — усі жінки маленькі та хрупкі. Просто не всі чоловіки це бачать.
Що можеш дати своїй половинці?
— Сидіти вдома не примушуватиму. Не для того, щоби приносила гроші, а щоб не деградувала.
Якщо дружина захоче спробувати себе в еротичному танці, допоможеш їй?
— Чого ж, навчу. Але якщо вона захоче виступати на сцені, ми розійдемося. Бо хочеш не хочеш — це будуть ділові стосунки, а не любов.

Богдан Коровій, 22 роки

Син заступника губернатора області
Навчається на п’ятому курсі Вінницького торговельно-економічного інституту за спеціальністю ”Зовнішня економічна діяльність”. Їздить автомобілем ”Тойота Авенсіс” сірого кольору, який раніше належав його батькові Валерієві Коровію.
— Найбільше моє захоплення — футбол. Батько привчив. У нас у Стрижавці є своя команда, тренуємося щонеділі.
Живеш у Вінниці?
— Ні. Разом із батьками, братом і собакою Хейко — у Стрижавці. Колись водинадцятьох жили в одному будинку. Батько нам прищепив патріотизм. Мені дуже подобається Стрижавка: відірваність од цивілізації, чисте повітря. Наш будинок стоїть неподалік ставки Гітлера. Прогуляєшся із собакою, і навіть головний біль проходить.
Водинадцятьох жили в одному будинку
Де ваша родина відпочиває?
— У Туреччині — завжди в Анталії, тільки в різних готелях. А взимку найкращий відпочинок у Карпатах. Цього літа вперше ночував у лісі. Сподобалося, багато вражень. Але потрібно було з собою взяти матрац. Спати дуже твердо, спина боліла з непривички.
Коли рибалимо з дідусем, батьком, знайомими, у всіх клює, а в батька чомусь ні. Мабуть, він байдужий до рибалки.
Що головне для тебе в одязі?
— Зручність. За модою не женуся. Мій іміджмейкер — мама. Вона пропонує, я вибираю.
Як воно — бути сином відомого батька?
— Дуже відповідально. Потрібно завжди тримати планку. Підвести своїх батьків — це найбільший провал.
Дівчину маєш?
— Є кохана, зустрічаємося п’ять років. Наташа теж зі Стрижавки. Учимося в одному інституті. Одружуватися плануємо, але трохи пізніше. Спочатку довчитися треба. Наташа ще на четвертому курсі.

Андрій Леваднюк, 26 років

Власник ресторану ”Карбон”
Закінчив юридичний факультет Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого в Харкові.
— Пропрацював три роки за спеціальністю й зрозумів: або я не готовий до юридичної практики в нашій країні, або країна не готова до мене як юриста.
Андрій із дитинства займався танцями у вінницькій студії ”Грація”, потім два роки вивчав латиноамериканські танці в ”Латино-клубі” в Харкові. У своєму ресторані щотижня проводить майстер-класи із сальси.
— Моїй дівчині танцювати не обов’язково, — каже. — Але фігуру вона повинна мати таку, ніби танцювала все життя.
Із кимось зустрічаєшся?
— Так. Мою дівчину звати Анастасія, їй 21 рік. Про одруження ще не говорили, для цього не досить пізнали одне одного. Познайомили нас спільні друзі. У ресторані ніколи не знайомлюся, стараюсь відокремлювати роботу від особистого життя.
Власне житло маєш?
— Зараз будую дім. Це одноповерхова пристройка до батьківського дому на три кімнати. Усе готово, бракує тільки меблів. Кожну з кімнат хочу оформити в іншому стилі. Спальня буде в японському, кухня — хай-тек, зал — у стилі сучасного мінімалізму. Не визначився тільки із кімнатою для гостей.
Де вдягаєшся?
— Купую одяг у Харкові та Києві у магазинах ”Відіван”, ”Терранова”, ”Монджинс”. Остання покупка — білий капелюх. Заплатив 140 гривень. Найбільше з гардеробу мені подобається чорна сорочка з вишивкою. Купив її кілька років тому за шалені гроші.
Як мрієш відсвяткувати весілля?
— В американському стилі: на березі озера, із шатром і живим оркестром.
Твоя дружина обов’язково має вміти готувати?
— Обов’язково, щоб вона хотіла цього. Якщо не вміє, я навчу.

Арсен Огли, 23 роки

Син циганського барона Петра Огли
Живе з родиною у батьківському триповерховому будинку у районі Старого міста. Навчався у школі N11 до 10-го класу. Тоді почав перепродувати ювелірні вироби.
— Зразу хотів поступати в університет, а потім передумав, — говорить. — Замовляю ювелірні вироби на фірмах, розвожу їх по магазинах своїх друзів і знайомих. Іноді замовляють мені ексклюзивні вироби з каталогу, я домовляюся з ювелірами, щоб зробили, і привожу. Серед моїх клієнтів є не тільки цигани, а й відомі люди, але хто — не скажу.
Де купуєш одяг?
— У бутиках ”Магіцентру”. Подобаються різні стилі. Є дорогі речі. Наприклад, батько подарував індійський золотий браслет ХІХ століття. Такий коштує десь 6 тисяч доларів, але я його рідко вдягаю. Ще маю годинник російської марки ”Золотой век” — десь 2 тисячі доларів, зі шкіряним ремінцем. Він підходить до костюмів.
Батько впливає на твоє життя?
— У мої справи не втручається. Як мер у місті, так і мій батько головний над усіма циганами. Він дає поради, як кому поступити, приймає вдома, тому до нього приходить чимало людей.
Чи говориш, що ти — син барона?
— Якось із друзями відпочивали в ”Амагамі” (нічний клуб. — ”ГПУ”) і вони розказали, що мій батько барон. Так мене обступили з усіх боків, почали розпитувати про наші традиції, звичаї. Получилося, що я так і не відпочив. Тепер прошу, щоб не казали про це.
Коли думаєш одружуватися?
— Півтора року тому показали майбутню наречену, але вона мені не сподобалася. У нас не прийнято знайомити із дружиною. Про шлюб домовляються між собою батьки, вони ж обговорюють можливу суму викупу. Мій батько побачив маму вже на весіллі, й живуть 28 років. Узагалі жінки в нас рано заміж виходять. Часто — після сьомого чи восьмого класу.

Філіп Пістолькорс, 21 рік

14-й нащадок шведських баронів
Історія родини Пістолькорс сягає XVІІ ст. 22 лютого 1645 року шведська королева Крістіна подарувала прибічнику короля Йорану Олафсону Скотту нове прізвище, титул барона та землі за те, що 1631-го в битві при Брейтенфельді врятував життя її батькові, королю Густаву ІІ Адольфу. Йоран своїм пістолетом вибив пістолет із рук французького офіцера, який цілився у Густава. У перекладі зі шведської Пістолькорс означає ”хрест із пістолетів”.
Філіп працює дизайнером комп’ютерних ігор, веб-сайтів, поліграфії, співає і пише музику. Він — соліст гурту 60 Xertz.
— Нашому колективу два роки, — розповідає. — Ми змішуємо альтернативну музику — панк, рок — із електронною.
Два місяці тому Філіп почав зустрічатися з 19-річною студенткою торговельно-економічного інституту Вікторією.
— Вона дуже красива, ніжна, добра. Мені з нею настільки добре, що хотів би в майбутньому бачити її своєю дружиною.
Як Вікторія ставиться до того, що ти — нащадок вельмож?
— Абсолютно спокійно, деколи жартома називає мене бароном. Але пишається не колишнім титулом моєї сім’ї, а тим, що ми ідеально підходимо одне одному.
Як би ви бажали відсвяткувати весілля?
— Хотів би сучасну вечірку із мегазіркою з-за бугра. Одяг — ні в якому разі чорне з білим. Наприклад, сукня нареченої — кислотно-помаранчевого кольору нестандартного крою. Вікторія не проти.
Де вдягаєтеся?
— Немає конкретної точки. Навіть на секонді можна знайти купу крутих речей. Вікторія захоплюється виготовленням прикрас. Подарувала мені намисто з дрібних бус та браслети. Але вдягаю їх рідко, тільки на важливі події.
Живете з батьками?
— Так, але в майбутньому хотів би з дружиною створити сімейний бізнес. Відкрити невеликий клуб.

Володимир Скомаровський, 17 років

Син вінницького бізнесмена
Навчається у Вінницькому торговельно-економічному інституті на факультеті ”Зовнішньоекономічна діяльність”, працює на тенісних кортах, що належать батькові.
— Із батьком регулярно граю у теніс. Він — завзятий спортсмен, і нас привчив. Але найбільше моє захоплення — автомобілі. Постійно дивлюся ”Перший автомобільний канал”, щоби слідкувати за новинками. Хоча телевізор не люблю.
А власне авто маєш?
— Три тижні тому з’явився. ”мерседес” темно-фіолетового кольору. Батько купив на ринку, не новий. Зараз ходжу до автошколи, щоб отримати права.
Є інші хобі?
— Із дитинства я на гірських лижах, теж батько навчив. А торік освоїв сноуборд. Зимою намагаюся кілька раз попасти в Буковель. Хоча там і влітку краще, ніж на морі.
Я не шмоточник
Подобається ходити по магазинах?
— Ні, я не шмоточник. Купую одяг у ”Кастро”, іноді в ”Магіцентрі”. Брендів не люблю. Вважаю, що стільки грошей платити за тряпку не варто.
Живеш у власній квартирі?
— Її батько купив уже давно на мікрорайоні Поділля. Але там не дороблено ремонт. Коли з мамою живу, коли з батьком (батьки Володимира розлучені. — ”ГПУ”). І в маминій квартирі, й у будинку батька у мене своя кімната.
Наречену маєш?
— Є дівчина. Але не одружуватимуся, доки не зароблятиму достатньо.
Якою має бути твоя майбутня дружина?
— Виваженою і спокійною. Водночас — рішучою, активною, здатною приймати самостійні рішення.
Думка батьків при виборі дружини матиме значення?
— Так. У мене фантастичний батько! Хочу бути таким, як він.

Іван Сташок, 30 років

Радіоведучий, ведучий вечірок
Працює у найдорожчих клубах Вінниці: ”Феріде-Плаза”, ”Спорт-Тайм”, ”Шоколад”, ”Європа”.
На зустріч до кав’ярні ”Віденська кава” приходить із ноутбуком, показує фото з вечірок.
— Під час роботи ні з ким не знайомлюся, — розповідає. — Дівчат із клубів додому не забираю. Життя навчило, що краще знайомитися в іншій атмосфері.
Іван любить, коли дівчина дбає про себе. Не обов’язково має вміти готувати. Зараз ні з ким не зустрічається.
— Я добре готую, тому шлях до мого серця через шлунок не лежить. Мені подобаються прості, щирі дівчата, які вміють радіти життю. Не люблю пафосу і жінок, які живуть за чужий кошт.
Часто дівчата самі підходять, щоб познайомитися?
— Досить часто. На радіо приходять СМС із поміткою: ”Не для ефіру” та пропозицією познайомитись. Ставлюся до цього негативно.
Маєш житло?
— Орендую однокімнатну квартиру в центрі. Своєї не купую, бо ще не визначився, де краще мешкати. У Ладижині, звідки я родом, у мене є власна однокімнатка. Якщо її продати і трохи докласти грошей, можна купити житло у Вінниці. Але друзі кличуть до Києва — у них там бізнес з організації свят. Тому не хочу спішити.
На що може сподіватися твоя обраниця?
— Я вмію створювати затишок у домі. Зі мною весело, я щедрий, добрий.
Як улаштував би своє весілля?
— Тільки не нудне 6-годинне сидіння за столом. Розпис і легкий фуршет на природі — максимум 2 години. Далі — на літак і у весільну подорож. Думав, одружуся до 30 років. Не вийшло. Тепер хочу стати міцно на ноги і вже потім створювати сім’ю.

Євген Шульц, 19 років

Син Світлани Шульц, голови Бершадської райдержадміністрації, та Юрія Шульца — директора Бершадської філії товариства ”Зернопродукт”
Навчається на третьому курсі юридичного факультету Київського університету ім. Шевченка.
— В одязі люблю спортивний стиль, тому вдягаюся в мережі магазинів ”Євроспорт”. Остання покупка — куртка ”Геокс” за 1500 гривень.
Як відпочиваєш?
— Живу в гуртожитку. У нічні клуби ходжу переважно в Києві, бо в Бершаді нема куди піти.
Власного автомобіля не маю, мрію про ”Лексус PX300”.
Умієш готувати?
— У гуртожитку готую макарони, картоплю. Улюблена страва — шурпа. Готую її з баранини або з дичини, яку купую на базарі.
Батьки допомагають?
— Я звик добиватися всього самостійно. Найдорожча річ, яку прибав за своє життя, — годинник ”Романсон” за 1800 гривень.
У гуртожитку готую макарони, картоплю. Улюблена страва — шурпа
Любиш подорожувати?
— Недавно їздив до друга в Одесу, він навчається в академії Міністерства внутрішніх справ. Дуже люблю це місто. За кордоном був у Туреччині та Єгипті, за програмою обміну їздив до Польщі.
Плануєш повертатися у Бершадь?
— Хотів би в Києві відкрити власну юридичну фірму. Можливо, звернуся за допомогою до батьків.
Старший брат Євгена 22-річний Андрій одружився цього року. Закінчив академію муніципального управління, поки що не працює.

Рейтинг підготували Валентина МУРАХОВСЬКА, Аріна КАНТОНІСТОВА, Тамара ТИСЯЧНА, Тетяна ЩЕРБАТЮК
http://gazeta.ua/articles/vinnitsa-newspaper/314669/
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:18

"Газета по-українськи" №931 за 18.11.2009. Рубрика Політика

Порошенко ремонтує у Вінниці набережну

Зображення
Міністр закордонних справ Петро Порошенко (ліворуч) спілкується з губернатором Вінниччини Олександром Домбровським у вінницькій арт-галереї. Попереду — картина "Неслухняна застібка" Наталії Перової
У Вінниці створили Стратегічну раду розвитку регіону. До неї увійшли 10 впливових уродженців краю. Спільними зусиллями вони мають відстоювати інтереси області. Щоб вона стала більш заможною та політично значимою, пояснює член ради, надзвичайний і повноважний посол України Олександр Чалий.
Члени ради та запрошені зібралися у вінницькій арт-галереї торгового дому ”Інтер-Шик”. Їм накрили столи. Пригощають фруктами, канапками, вином, кавою, чаєм. Заступниця глави Секретаріату президента, уродженка райцентру Бершадь 44-річна Марина Ставнійчук бере філіжанку кави. Її обступають журналісти.
— До батьків приїжджаю раз на місяць, — каже й відпиває кави. — Оце допомагала батькові лягати в лікарню.
Ставнійчук убрана в чорну сукню без рукавів і зелену шовкову блузку. На шиї — підібране в тон до блузи намисто, такі ж сережки.
В іншому кінці виставкової зали з журналістами спілкується власник кондитерської корпорації ”Рошен”, міністр закордонних справ Петро Порошенко, 44 роки.
— Ми розробили стратегію посткризового розвитку Вінниччини, — каже. — Працюватимемо із закордонними партнерами. Очікуємо на нові фантастичні можливості після підписання 2010 року угод про вільну торгівлю з Євросоюзом. От мене постійно в чомусь звинувачують: то я міст будую, то стадіон, то ще щось. Але звинувачення пройшли, а міст є. Зараз звинувачують, що розпочав реконструкцію у Вінниці набережної на річці Південний Буг. Через три роки у травні вона буде, засікайте — час пішов.
Порошенко запевняє, що президентські вибори будуть прозорими:
— А якщо хтось щось змахлює, неповадно буде. А ось грип — реальна загроза. Коли в п’ятницю уряд оголосив карантин, я спеціально поїхав до лікарні. Спитав у лікаря, що робити, бо в аптеках нічого немає. Почув: попийте чаю з малиною і приходьте завтра. А те, що люди ходять на вулицях у масках — божевілля! Їх треба вдягати, заходячи до громадських місць.
55-річний Олександр Чалий смакує твердий сир із виноградом. Він частий гість у Вінниці:
— Тут живуть мої батьки, тут я закінчив школу номер чотири.
Ініціатором створення стратегічної ради став губернатор Вінниччини Олександр Домбровський.

Члени Стратегічної ради розвитку регіону

Олександр Домбровський, губернатор Вінниччини
Марина Ставнійчук, заступниця глави Секретаріату президента
Григорій Заболотний, голова Вінницької облради
Володимир Гройсман, мер Вінниці
Петро Порошенко, міністр закордонних справ
Олександр Чалий, надзвичайний і повноважний посол України
Валерій Чалий, заступник міністра закордонних справ
Михайло Захаревич, гендиректор Національного академічного театру ім. Франка
Олександр Романюк, перший заступник міністра економіки
Володимир Тимошенко, колишній уповноважений президента з питань контролю за діяльністю СБУ

Інна ЧЕРВІНЧУК
http://gazeta.ua/articles/politics-news ... hnu/316116
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:19

"Газета по-українськи" №953 за 25.12.2009. Рубрика Вінниця

300 грамів вина коштують 1700 гривень

Зображення
Власник італійського ресторану "Тірамісу" Лучіо Ферреро показує, як правильно наливати вино і з чим його їсти. Для свого закладу вина замовляє з Італії. Каже, вони відрізняються смаком від тих, що розлиті в Україні
”Газета по-українськи” склала п’ятірку найдорожчих вин, які можна придбати у Вінниці.
— ”Шато дей Кен” — це унікальне французьке вино, — пояснює власниця магазину ”Винний бутік” Олена Гнатенко. Це єдиний заклад в обласному центрі, що спеціалізується на французьких та італійських винах. — Його роблять із виноградинок, на які сіла пліснява. Вона вбирає зайву вологу, а в ягоді лишається тільки цукор. Збирають ці виноградинки вручну, тому вино дуже дороге.
Настоюють напій протягом 42 місяців у нових дубових бочках. Він має присмак персика, ананаса, кокоса, мускатного горіха, з ванільним і карамельним відтінками.
— Колись у нас у магазині пляшка цього вина впала й розбилася. Такий аромат стояв! Хто заходив, запитували, що так пахне, — каже Олена. — Запах був надзвичайний, нічого подібного раніше не чула. 300 грамів цього вина коштують 1700 гривень. Купують його в основному ті, хто хоч раз спробував. Воно сухе й солодке. Дещо схожа на нього ”Діндерела”, її роблять в Італії. Але там використовують в’ялений виноград. Пляшка такого коштує 350 гривень.
Червоне італійське сухе вино ”Кастело Банфі” виготовляють із винограду Совіньйон та Мерло. Настоюють у дубових бочках два з половиною роки. Ще півтора вино стоїть у пляшках.
— Має фруктовий аромат зі смаком спецій, тютюну і шоколаду. Пляшка коштує 1539,2 гривні. У нас були вина і по 17 тисяч гривень, але зараз їх привозимо тільки на замовлення з Києва. У Вінниці ними мало цікавляться.
Пляшка французького ”Шато Дюар Милон Ротшильд” коштує 1200 грн.
— Вино із сортів винограду Каберне, Совіньйон і Мерло. Має аромат пирога з чорницею, кедрового горіха, чорної смородини та малини, — каже Гнатенко. — Є солодкуватий присмак. Найкраще підходить до м’яса і дичини. Його також можна закушувати сиром.
Чилійське вино ”Кло Апальта” має приємний терпкуватий смак, присмак ожини, черешні, малини, смаженої ванілі, чорного шоколаду і кави. Пляшка коштує 920 грн.

Кримські вина можна придбати в магазинах та супермаркетах Вінниці. Найдорожче — 2100 грн — коштує 1 л кагору ”Аю-Даг” 1939 року. Його продають у подарункових коробках, тримають у замкнених скляних вітринах.
— Кагор має найскладнішу рецептуру виготовлення. Найбільше цінується вино з витримкою понад 10 років, — говорить продавець Вікторія Томашенко, 28 років. — В ”Аю-Дага” присмак чорносливу, кавових зерен і карамелі. Смакує із сирами і фруктами.
Італієць Лучіо Ферреро, який має у Вінниці власний ресторан, вина для свого закладу замовляє з Італії.
— Можна купити італійське вино в супермаркеті, але воно відрізнятиметься від справжнього. В Україні немає хороших вин. Таке вино, яке в Італії можна купити за 1 євро і його п’ють замість води, тут коштує близько 200 гривень.
Ферреро зауважує, що в Італії вино цінують залежно від того, в якому місці та з якого винограду його роблять. На виноградниках, що високо в горах, ягоди однаково освітлює сонце, тому вони рівномірно достигають. Таке вино найдорожче. Міцності додає солодший сорт винограду.
— В Україні немає культури пиття вина. Дороге потрібно смакувати, відчути кожну нотку. Пити його повільно, маленькими ковтками. Зазвичай червоне беруть до м’яса, біле до риби. Сухе солодке смакує із фруктами та шоколадом, — радить італієць.
Найдорожчі вина в райцентрах

Хмільник — італійське вино ”Бароло”, 250 грн
Могилів-Подільський — грузинське ”Хванчкара”, 159 грн
Немирів — італійське ”Дон Паріньйон”, 1600 грн
Бершадь — кримське ”Кагор”, 520 грн
Калинівка — грузинське ”Алазанська долина”, 120 грн

Валентина МУРАХОВСЬКА
http://gazeta.ua/articles/vinnitsa-news ... ven/321211
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:21

"Газета по-українськи" №1023 за 07.05.2010. Рубрика Вінниця

"Навіть спідницю піднімали, перевіряли, чи немає хвоста"

Зображення
”Я мєчтаю, коли накінець вийду заміж і зміню своє прізвище, — говорить вінничанка 27-річна Маргарита Відьма. — Мій брат-близнюк, коли женився, перейшов на фамілію жінки і став Голубенко. Мама тоже на свому прізвищі, а батько настояв, щоб нам дали його фамілію. Мама казала, що через це в родині був скандал. Фамілія батькові дісталася від прабаби, вона була гадалкою, ворожила. Вони жили в Житомирській області в якомусь невеликому селі. Родину їхню називали відьмаками, а бабцю в церковній книжці записали Ганна Відьма”.
Найважче Маргариті було у молодших класах школи. Однокласники називали її нечистою силою, відьмочкою.
— Навіть спідницю піднімали, перевіряли, чи немає хвоста. Тоді мама приходила, говорила з директором. Усіх хлопців визивали на ковьор. Учителі мене завжди називали тільки по імені, зошити я теж підписувала без прізвища. У 16 років, коли пішла робити паспорт, хтіла написати прізвище Тимошенко. Таке було в моєї подружки Олі. Батько не дав. Сказав, що буде багато проблем із документами.
Другий раз Маргарита хотіла поміняти прізвище в 20 років:
— Ми тоді з моїм хлопцем Максимом пішли в загс подавати заяву. До цього він моєї фамілії не знав. Коли побачив, що я Відьма, здивувався. А мамаша його заборонила на мені женитися. Сказала, що я щось йому підлила.
Маргарита працює продавцем побутової техніки. Два місяці тому директор магазину наказав зробити всім працівникам бейджі з іменем і прізвищем.
— Ви уявляєте, як я плакала. Мою фамілію знали лише у відділі кадрів. А тут треба її на людях показати. Упросила директора, щоб у мене було тільки ім’я на тому бейджі. Коли він почув моє прізвище — погодився.
Маргарита говорить, що її прізвище завжди називають пошепки. Перепитують кілька разів:
— Перша реакція — сміються, називають по буквах, питають, чи нічого не переплутали. Потім запитують, як мені живеться, чим я займаюся.
Дітям дамо подвійне прізвище Поліщук-Цицька

33-річний Олександр Цицька про зміну прізвища не думає, але давати його дітям не хоче:

— Моя фамілія від прапрабабки. Ніби в неї були великі груди, через те що вона довго годувала своїх п’ятьох синів. Зараз уже не стидаюся фамілії. У школі мене називали цициком, цицюрою, цицьочкою. Тепер просто сміються. Запам’яталося, як у 16 років пішов отримувати паспорт. Заходжу до паспортного столу, починаємо писати анкету. Мене паспортистка запитує: ”Фамілія?”, я спокійно відказую: ”Цицька”. А за склом сидить така огрядна жіночка з величезними грудьми. Вона стала себе чомусь оглядати, я повторюю: ”Цицька”. А вона мене тихенько питає: ”Мальчик, що з моїми цицьками, скажи тихенько, бо я нічого не бачу”. А я їй так само пошепки: ”То в мене фамілія така”. Вона як зарегоче.
Олександр скаржиться, що його прізвище часто перекручують. Пишуть Цушко, Цицько, Ценько.
— Жінка мою фамілію не взяла, та я й не настаював. Вона Наталія Поліщук. Дітей поки що не маємо, але ми з Наткою домовилися, що дамо їм подвійне прізвище Поліщук-Цицька. У школі, щоб не обіжали, вони будуть Поліщук. А в паспорті хай на всяк случай ще й Цицька лишається.
— Сруль — це єврейське ім’я, а як воно стало нашим прізвищем — не знаю, — каже 55-річний Василь Сруль, сільський голова села Марксове Немирівського району. — Колись батюшка усім давав імена, може, якомусь пращуру в церкві воно і дісталося. Я зі свого роду один лишився на цьому прізвищі — інші повідказувалися. У батька були брати, вони повмирали. А діти попереходили на прізвища матерів. Мій покійний брат Володя теж узяв прізвище нашої матері і став Філіповичем. Дочка Людмила і син В’ячеслав узяли прізвище дружини — Тимчук. Але жінка Валентина Олександрівна — на моєму.

26-річна Тетяна Аує з Вінниці отримала своє прізвище від чоловіка-грузина.

— Вони в Грузію виїхали, тут тільки квартира їхня осталася, — розповідає мати Тетяни Галина Терешко. — Танічка має там народжувати. Для грузинів то абсолютно нормальне прізвище, нічого дивного. Коли дочка вийшла заміж, подружки називали її ”девушка Ау”. Але міняти прізвище в Грузії не можна, то неповага до чоловіка. Тим більше записати дитину на чуже — не можна. За це чоловік навіть із дому може вигнати.
31-річна Галина Хухуа з Вінниці теж має грузинське прізвище:
— Двоє моїх дітей ходять ще у школу. Мучимося ми з такою фамілією. Дітей матюкатєльними словами обзивають, тими, що з трьох букв. Я ходила з учителькою говорила. Каже, дітям це треба перерости.
19-річний Вадим Йгіта має німецьке прізвище:
— Думаю, одружуся — перейду на прізвище дружини. Зараз зустрічаюся з дівчиною, то в неї прізвище Зонова. Моє диктую по три-чотири рази, по буквах, і все рівно перекручують. Якщо чесно, то й мені його тяжко вимовити. У 16 років хотів поміняти, але захворів, і паспорт мені робили батьки.

Найпоширеніші прізвища у райцентрах Вінниччини

Бар — Козак, Ткаченко
Бершадь — Ткачук, Кравець
Гайсин — Кирилюк, Поляруш, Ковальчук
Жмеринка — Кушнір, Слободянюк
Іллінці — Корнійчук, Мазур
Калинівка — Мельник, Шевчук
Козятин — Козловський, Котощук
Крижопіль — Поліщук, Міщенко
Могилів— Подільський — Мельник, Поліщук
Немирів — Касіяненко, Білоус, Довженко
Оратів — Тимченко, Поліщук, Білоус
Піщанка — Паламарчук, Коваль
Погребище — Загородній, Кравець
Теплик — Мельник, Ткаченко
Тиврів — Чорний, Цимбалюк
Тульчин — Погребняк, Зайчук
Томашпіль — Мельничук, Сілкін
Хмільник — Савчук, Лукашик
Шаргород — Тимченко, Шарко, Шарун
Ямпіль — Гнатишин, Корок, Борецький, Деревянко
В обласному центрі найбільше Павленків, Паламарчуків, Пасічників, Остапенків, Шевчуків, Мельників, Романюків, Савченків і Ткачуків.

Валентина МУРАХОВСЬКА
http://gazeta.ua/articles/vinnitsa-news ... sta/338228
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:26

"Газета по-українськи" №1045 за 18.06.2010. Рубрика Політика

"Янукович бреше сам собі"

Зображення

Анатолій Матвієнко: "такі люди, як Лукашенко і Янукович, приходять надовго, тримаються за владу, як воша за кожуха"
Із народним депутатом-”нунсівцем” 57-річним Анатолієм Матвієнком зустрічаємося в п’ятницю, 11 червня, біля Софійської площі. Пропонує сісти в його сріблястий ”мерседес” і під’їхати на чай до готелю ”Гаятт”. Проїхали метрів із 70.
Матвієнко сідає в холі на м’який стілець. Замовляє чорний чай із лимоном і мінералку. Каже, поспішає на прощання з покійним депутатом Київради від БЮТу Олександром Зінченком.
— Особливість нинішньої влади в тому, що вона потрібна тільки самій собі. Щоб народ, повіривши їм, на хвилі своїх ілюзій дав час для власного збагачення. Це влада не для народу, — каже й робить кілька ковтків чаю.
Які ключові помилки Януковича за перші місяці правління?
— Він говорить одне, а робить інше. Бреше сам собі. 2006 року, коли підписували меморандум Національної єдності, він клявся, що буде за НАТО. А вже наступного дня, коли очолив уряд, розвернув усе в інший бік.
От якщо він направлений на Росію, то хай так і скаже. Це певні цінності, стандарти. Якщо під це прийдуть інвестиції — будь ласка. Але вони ніколи не прийдуть. Вони і в Росію не йдуть. Інвестиції тікають із Росії в Україну, бо тут при всій абсурдності російському капіталу безпечніше, ніж у себе на батьківщині.
Чим Янукович відрізняється від Ющенка?
— Ющенко більш-менш освічений, йому можна поставити плюс у патріотизмі, але мінус у моралі. Янукович має мінуси і в патріотизмі, і в моралі. По моральності вони всі однакові — Ющенко, Юлія, Янукович. Тому вони в Януковича не виграють.
Коли Янукович прийшов до влади, я згадав своє знайомство з Лукашенком. Ми, як депутати парламенту, їздили до білорусів грати в футбол. Лукашенко приймав нас у своєму колгоспі. Був таким примітивним, щирим — ”рубаха-парєнь”. А коли став президентом, я подумав: ”Як це може бути? Це ненадовго”. Він не мав масштабного мислення, моралі, не був підготовленим. Виявилося, такі люди, як Лукашенко і Янукович, приходять надовго, тримаються за владу, як воша за кожуха. Те саме демонстрував Кучма.
Як зароблятиме Янукович? Він же нікуди не поїде лекції читати, його нікуди не запросять
Ющенко міг собі дозволити піти з влади. Бо, маючи якусь освіту, розумів, що нею на шматок хліба заробить. А як зароблятиме Янукович? Він же нікуди не поїде лекції читати, його нікуди не запросять.
Чого далі очікувати від президента?
— Ми йдемо по білоруському та російському сценаріях. І це мене лякає. Він став на помилковий шлях. Але Україна — не Росія. В українців західний менталітет. Люди підтримали помаранчеву революцію не через Ющенка та Юлю, не за ковбасу й пенсію. Це був протест приниженню режимом. Якщо Янукович розумний, він має на це зважити. Якщо дурний — він погано закінчить.
Чому рейтинг президента росте?
— Люди були стомлені від того, що демонстрували Ющенко і Тимошенко. Бо порядок — це добре. Але в Януковича немає ресурсу, щоб забезпечити свої популістські обіцянки. У нього немає людей, здатних зробити якісь реформи.
Юлія Тимошенко каже, що опозиціонери отримують по мільйону доларів за перехід у коаліцію. Вам пропонували?
— Ні. Окрім одного разу, коли Литвина обирали спікером. Для цього не вистачало одного голосу. Тоді до мене підійшов посередник. Каже: Анатолій, тобі складно дати голос? Я кажу, що мені завжди складно, — вичавлює дольку лимона в чашку з чаєм. — Для мене завжди було непросто, де взяти гроші на політику. Він мені каже, що ми тобі гарантуємо, що ти тепер назавжди забудеш цю проблему. Я його відіслав подалі...
Скільки депутатів із ”Нашої України — Народної самооборони” можуть ще перейти в коаліцію?
— Не знаю. З нами ще не так борються, як із Юлею.
Насправді ”Наша Україна” — це не партія. Такий самий холдинг, як БЮТ чи Партія регіонів. Я казав Ющенку, що партію треба створювати між першим і другим туром президентських виборів, коли ще невідомий переможець. А так після виборів у ”Нашу Україну” пішли всі, хто на поверхні плаває.
Що має зробити опозиція, щоб повернути прихильність виборців?
— Треба сформулювати, яку Україну ми хочемо будувати. Потрібен потужний механізм пропаганди і донесення до свідомості людей її цінностей. Коли прийдемо до влади, повинні демонструвати відданість цим цінностям. Люди це поважатимуть.
Офіціантка приносить рахунок. Анатолій Сергійович роздивляється.
— Скільки там? Я без окулярів не бачу, — каже. Дістає з кишені 200 грн і розраховується.
Що заважає Тимошенко стати беззаперечним лідером опозиції?
— Тимошенко є безвідповідальна у своїй амбітності. Не розуміє фундаментальний принцип організації влади — єдності. У цьому вона незрілий політик. Має каятися за те, що відбулось. Я каюся, бо мав ілюзії з приводу Ющенка. Був принциповим і незручним для нього. Тому що говорив те, що не варто. На жаль, він між напруженою працею і комфортом вибрав друге.
Якщо невдовзі будуть місцеві вибори, з ким підете?
— Яценюк, Мартиненко, Порошенко, Стецьків готові до об’єднання. Це треба робити швидко. Та не всі це розуміють. Якщо ми хочемо йти з новою якістю на парламентські вибори, то не маємо проспати місцеві.
Поки я бачу, що восени на місцевих виборах, якщо вони проходитимуть за змішаною системою, перевагу матимуть ”Регіони”. Демократи втратять.
Кажуть, амбіції Яценюка заважають йому піти на об’єднання.
— Він став іншим після того, як зняв окуляри. Зрозумів, що сам нічого не зробить. Його рейтинг падає, тому що він не є лідером команди.
Офіціантка хоче долити Матвієнку в чашку ще чаю.
— Ні, дякую. Мене від нього нудить. Не можу пити чай без печива, — усміхається.

Виграв у Януковича в теніс

— Якось Віктор Янукович запросив до себе в ”Межигір’я” пограти в теніс. Ми поспорили на інтерес — пляшка шампанського чи ящик пива, — згадує Матвієнко 2006 рік. — Я не міг зрозуміти, як він грає. Думав, він великий, не зможе так швидко рухатися. А потім зрозумів, що Янукович — лівша. Почав давати вправо і виграв два сети.
Те, що він займається спортом, ще раз показує, що в нього є характер. Але теніс — це егоїстичний вид спорту. Я вихований футболом. Значить, колективна людина.
Янукович так і не виставив. Правда, вечерю накрив.

Придумав назву БЮТ

Анатолій Матвієнко народився у райцентрі Бершадь на Вінниччині. Був першим секретарем райкому комсомолу. Доріс до першого секретаря ЦК комсомолу України. 1996-го очолив провладну Народно-демократичну партію. Не погодився з її рішенням підтримати Леоніда Кучму на президентських виборах 1999 року. Згодом став другим номером у виборчому списку Блоку Юлії Тимошенко.
— 2002 року саме я придумав назву БЮТ. Хотіли ”Батьківщина”. Але ж ми з Левком Лук’яненком не звідти. Тоді я кажу, що давайте назвемо Блок Юлії Тимошенко. Бо я завжди казав ”бютіфул”. Це означало, що ми йдемо з красивим обличчям. Усім сподобалося. Особливо Тимошенко, — усміхається Анатолій Сергійович.
Матвієнко очолює Українську республіканську партію ”Собор”.

Ольга МОСКАЛЮК, Ольга СМАЛЮХІВСЬКА
http://gazeta.ua/articles/politics-news ... obi/343764
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:28

"Газета по-українськи" №1049 за 25.06.2010. Рубрика Винница

Домбровський відкрив меморіальну дошку однокласнику

Зображення
Екс-губернатор Олександр Домбровський привіз багатодітній родині Дідківських із села Почапинці Жмеринського району пральну машину. У сім'ї восьмеро дітей, їм подарував книги і одяг. На фото — разом з Софійкою Дідківською
”Газета по-українськи” дізнавалася, що зробили для своєї малої батьківщини губернатори області. За 16 років головували 10 керівників облдержадміністрації. Із них четверо — не місцеві.
67-річний Микола Мельник народився в селі Липівка Томашпільського району. Кожні вихідні приїздить додому з Києва.
Його донька Світлана керує сільгосппідприємством ”Зернопродукт Липівка”.
— Коли був губернатором, зробив у нас гарний центр села. Збудував школу, спорткомплекс, Будинок культури, сільраду, навіть торговий центрик, — розповідає односельчанин 40-річний Сергій Скрипник. — Він першим в області звів для людей Будинок культури і накрив його склом. Зробив всередині зимовий сад, фонтан. У селі заасфальтував усі вулиці. Щосуботи Микола Мельник буває в Липівці. До людей ставиться по-простому. Граємо з ним у шахи, футбол, волейбол. Узимку — у спорткомплексі, а влітку на сільському спортмайданчику.
У Липівці живуть понад 3 тис. людей. Працюють два сільгосппідприємства — ”Зернопродукт Липівка ” і ”Фатіма Агро”. Середня зарплата на виробництві, яке очолює дочка Миколи Мельника, 2,5 тис. грн.
57-річного Анатолія Матвієнка найбільше знають по тому, що зумів добитися проведення газу в рідну Бершадь.
— Він зумів довести рентабельність газопроводів середнього тиску на села Шляхову, Джулинку і Маньківку. Звідти люди тягнули собі газ. Під його керівництвом протягнули понад 280 кілометрів газопроводу, — каже екс-голова Бершадської райдержадміністрації Світлана Шульц. — Багато допомагає районній лікарні. Щороку на день Святого Миколая робить великі подарунки. Торік подарував наркозно-дихальний апарат, який коштує тисячі доларів. Двічі на рік робить гуманітарну закупку медикаментів. Бершадських дітей по програмі оздоровлення возять в Іспанію та Ірландію.
У Бершадь Анатолій Сергійович приїздить кілька разів на місяць. Тут живе його мати.
— Зараз будує за свої кошти церкву Успіння Богородиці, планує відкрити в серпні, — додає Шульц.
61-річний Григорій Калетник для свого села Клембівка Ямпільського району придбав комп’ютерний клас.
— У селі залишився батьківський будинок, батьки Калетника вже давно повмирали, — розповідає сільський голова Микола Коржук. — Тільки й того, що він наш односельчанин. Іноді люди до нього зверталися, щоб поміг вступити куди там, та то все в індивідуальному порядку.
У селі Калетник з’являється рідко.
Батьки Миколи Джиги померли. У спадок лишилася хата
47-річний Олександр Домбровський народився в Калинівці. Там живуть його батько Георгій і син Андрій із дружиною та донькою.
— Олександр Георгійович часто буває в Калинівці. Завжди як їде в Київ, заїжджає на могилу матері, — каже секретар Калинівської міськради Валентина Турик, 44 роки. — Для нашого міста зробив багато. У своїй школі номер 3 — хороший ремонт, закупив інтерактивні дошки, комп’ютери, провів швидкісний інтернет. Передплатив газети і журнали для шкільної бібліотеки. Подарував книги в районну бібліотеку. Щорічно до Дня бібліотекаря працівникам дає премію. Суму не знаю, але люди задоволені. Він помагав і тоді, коли просто був бізнесменом. На вулиці, де живе, організував людей, і вони разом проклали асфальт. Тоді в Калинівці була асфальтована тільки центральна вулиця. Зробив проектно-кошторисну документацію на об’їзну дорогу навколо Калинівки. У лютому цього року відкрив меморіальну дошку своєму однокласнику Віктору Дребенюку. Він загинув в Афганістані. До Домбровського часто місцеві жителі звертаються за допомогою.
63-річний Микола Чумак народився в селищі Тростянець Тростянецького району.
— Чимало допоміг із газифікацією району, — каже секретар Наталія Вдовиченко, 51 рік. — Заклав Парк пам’яті в центрі селища. Зробив технічну документацію на будівництво нової школи. Наша стара школа була в аварійному стані. Нова розрахована на 1300 місць. Тепер діти навчаються в чудових умовах. Тут живуть його мати й сестри. Він часто приїжджає, допомагає рідні. Односельчанам також помагає.
Теперішній губернатор 61-річний Микола Джига народився в селі Ярове Шаргородського району. Сюди приїздить майже кожні вихідні.
— Він буває і на урочистостях, і в школі на перших та останніх дзвінках, — каже голова села Валерій Ковальчук, 40 років. — Чимало помагає школі фінансово. У центрі села побудував церкву Святого Миколая за власні кошти.
Батьки Миколи Джиги померли. У спадок лишилася хата неподалік від центру села. За будинком, городом і пасікою доглядає його сусідка Галина Рингач. У будинку губернатор зробив ремонт, але ззовні нічого не міняв.
— Він людина слова, хто до нього звертався за допомогою, всім допоміг, — продовжує Ковальчук. — А нещодавно за власні кошти нашому почтальйону, яка обслуговує два села — Юліямпіль і Ярове —подарував скутер.

Валентина МУРАХОВСЬКА
http://gazeta.ua/articles/vinnitsa-news ... iku/344654
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:34

"Газета по-українськи" №1094 за 17.09.2010. Рубрика Люди

Хлопчик із риб"ячою шкірою прожив два тижні

Зображення
Літографія з медичної праці 1886 року, на якій зображено плід із риб'ячою лускою. Хвороба називається іхтіозом Арлекіно
У подружжя Ольги та Олега із села Летківка Тростянецького району на Вінниччині в серпні народився хлопчик з рідкісною хворобою — іхтіозом. Тіло в лусці, рота й вух майже немає, між пальцями перетинки. Він прожив два тижні.
— Бідне дитятко було схоже на рибу. Мені знайома розказувала, яка медсестрою в пологовому працює. Повіки вивернуті, вух і носа немає. Усе в чешуї. Шкіра настільки тверда, що лікарі не могли зробити укол, давали в пучку пальця, — розказує на стихійному ринку в Тростянці огрядна жінка, яка продає городину.
— Я Олю кілька разів бачила — вона з дуже здоровим животом ходила. Робила в універмазі на першому поверсі, продавала мобільні телефони, — ділиться інша торговка. — І якби сказати, що п’юща чи гуляща, — то ні.
— Для матері бридкої чи потворної дитини бути не може, — долучається третя жінка. Інші з нею погоджуються. Переводять розмову на ціни. Скаржаться, що в Тростянці вони вищі, ніж у Києві.
На центральній вулиці райцентру більшість будинків двоповерхові. Їх викупили під магазини. Решта вулиць — приватний сектор. Одразу за містом — село Северинівка, далі Летківка.
— Ольга та Олег? Це ті, що дитинка померла? Осьо туто направо. Далі їдете, аж доки два городи не побачите, за ними — кукуруза. Ото вже їхній город, — підказує літній чоловік на велосипеді.
Будинок подружжя пофарбований у зелений колір, має пластикові вікна, огороджений цегляним парканом. На ньому табличка ”Злий собака”. У дворі прибрано, клумби з квітами. На подвір’ї стоїть старий ”москвич”.
Гукаємо господарів. Виходить високий чорнявий чоловік у смугастій футболці. Проводить до ґанку. Його дружина визирає з-за дверей — невисока, з темним коротким волоссям.
— Ми говорити не будемо, — каже різко. — Нащо вам наше горе? Ідіть розпитайте сусідів. Вам там усе розкажуть — і правду, і видумки.
Нащо вам наше горе? Ідіть розпитайте сусідів — вам усе розкажуть
— Вони люди порядні. Оля продавцем робила. Він на ринку м’ясом торгує. Старший хлопчик Сашко в них гарненький, у другий клас ходить, — розповідає пошепки сусідка. Йде з городу в старих спортивних штанях і футболці. Не називається. — Але вони поступили як люди — охрестили хлопчика. Назвали Максимом. Похоронили по-християнськи. Правда, Олічки на похороні не видно було. Мабуть, ізвелася думками про цю дитину. А може, снодійним її накололи, аби так не переживала.
Сусідка згадує про далеку родичку, в якої двоє дітей згоріли в хаті. Потім про знайому з Вінниці — в неї немовля померло. Далі про жінку, в котрої син хворіє на рак і яка возить його по знахарках.
— Бог дав, Бог забрав, — повертаємося до розмови про Ольгу й Олега. — Але вони ще молоді. Наче врачі сказали, що то в генах якийсь збой пішов і такого більше не повториться. Перша ж дитинка в них нормальна. Захотять — іще народять. Ото больно, шо його під серцем дев’ять місяців треба виносити, а потім закопати.
На цвинтарі прибирає літня жінка. Показує:
— Осьо туто лежить цей хлопчик-іхтіандр.
Невелика могила притислася до більшої, давнішої. Написів немає.
— Мабуть, Оля коло матері похоронила його. У них із сестрою мама рано вмерла.
Прізвища подружжя ніхто із селян згадати не може. Кажуть, Олег нетутешній, а Ольга після заміжжя взяла його прізвище. Воно не запам’яталося.

Медсестра Тростянецької лікарні погодилася розповісти про незвичайні пологи. Імені просить не називати. Лікарям у райдержадміністрації наказали не розголошувати цієї історії.
— Оля народжувала разом із чоловіком. Медики не знали спочатку, що робити з дитям. Батько, як побачив його, зомлів. А потім вискочив на вулицю, почав кулаками об стіну бити. Олі спочатку дитину не показували. Бо ж її кесарили. Наркоз, слабкість — чекали, доки відійде. Вона, як узнала, в таке горе впала. Так плакала. Ми так поняли, що то в них була дуже бажана дитина. Груддю, правда, не годувала. Зціджувала молоко для нього.
Медсестра чула від колег, що батьки найняли двох нянь, які чергували в лікарні біля немовляти.
— Хороша, благополучна сім’я, — каже летківський сільський голова Михайло Слободян, 55 років. — Шкода їх. Але то не в компетенції голови сільради вмішуватися в такі справи. Горе в людей, та й усе.
— Це дуже страшне видовище, — говорить головний лікар тростянецької лікарні 55-річний Анатолій Гіленко. Він за фахом педіатр. Це перший випадок іхтіозу в його практиці. — Дитятко народилося без вух і носика, вкрите ”лускою”, між пальцями ніг і рук перетинки, ротик — схожий на риб’ячий. Медперсонал був у шоці. Батьку запропонували відмовитися. Але Олег сказав: ”Якщо так сталося, то хай так і буде. Воно наше”. Зазвичай із такими явно вираженими симптомами іхтіозу діти живуть тиждень-два. Хлопчик у лікарні був два тижні й кілька днів. Він не кричав, бо не мав чим. Але мав хороший апетит.
Анатолій Гіленко наказав не пускати сторонніх у палату. І заборонив фотографувати.
Каже, Ольгу попереджали про патології плоду.
— У нас стоїть дуже старий апарат УЗІ, але на ньому працює хороший фахівець. Вона говорила матері, що щось у плоду не так. Жінка їздила чи то в Бершадь, чи то у Вінницю на додаткові обстеження. Там її кілька разів запевнили, що з дитиною все в порядку.
Природу іхтіозу до кінця не вивчено. Вчені з’ясували, що це відбувається через мутацію гена в організмі. Є припущення, що це може бути спадковим або статися під впливом отрути, радіації тощо.
— Такий випадок — один на 200 тисяч, — пояснює Анатолій Гіленко.

З легкими формами люди живуть до старості

— Іхтіоз — це група захворювань, які характеризуються передусім ороговінням шкіри. Можуть бути й інші патології — недорозвинені вушні раковини, вивернуті повіки, звужені губи, деформовані суглоби, зрощені пальці, — говорить 45-річна Яніна Кутасевич, професор, доктор медичних наук Харківського інституту дерматології і венерології при Академії медичних наук України. — Він проявляється по-різному. В одних дітей ледве помітне ороговіння шкіри. У других — важкі патології. При яскраво виражених симптомах іхтіозу дитина не має шансів на життя. Медицина досі не з’ясувала, що стає причиною. Вважають, що це спадкове захворювання, спричинене збоєм в імунній системі. З легкими формами люди живуть до старості.
Батькам Яніна Кутасевич радить звернутися до генетика. Фахівець зможе скласти генетичну картку обох батьків. Це допоможе надалі мати здорових дітей.

Троє дітей з іхтіозом Арлекіна вижили

Лікарі кажуть про 28 форм захворювання. Найважча — іхтіоз Арлекіна. У такої дитини товста шкіра з грубими яскравими ромбовидними пластинками 4–5 см, що нагадують риб’ячу луску. Вони розділені червоними рубцями. У малюків весь час відкритий рот. Через це їх практично неможливо годувати. Приплюснутий ніс, маленькі або зовсім відсутні вуха, недорозвинені пальці рук і ніг.
Новонароджені не можуть регулювати втрату води в організмі, температуру тіла, не мають імунітету. Відомі три випадки, коли діти із хворобою Арлекіна вижили. Найдовше прожив хлопчик у США — 9 років.
На іхтіоз страждають здебільшого у закритих спільнотах, де відбуваються кровозмішення між близькими. В індійському племені навахо в американському штаті Нью-Мексико у 1970–1989 роках народилося п’ятеро дітей з хворобою Арлекіна.
А перший такий випадок зафіксували 4 квітня 1750-го в американському місті Чарльстон.
Світлана ГРЕЗДА

Олена МАРЧЕНКО
http://gazeta.ua/articles/people-newspa ... hni/354293
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:34

"Газета по-українськи" №1082 за 27.08.2010. Рубрика Україна

Чи важко було збирати першокласника до школи?

Ольга Попадюк, 25 років, село Дибще Козівського району Тернопільщини:
— За 190 гривень ледь форму знайшли. Діанка висока, тільки одна підійшла. Спортивний костюм — 130 гривень, мокасини — 60, бантики — 50. Набір для малювання — ще 80. Рюкзак родичі аж у Харкові купили. У нас найдешевший — сотня, а там на 30 дешевше.
Ще проблема — у перший клас ідуть лише п’ятеро дітей. Переживаю, чи не розформують.

Сергій Смирнов, 31 рік, львів’янин, батько першокласниці 7-річної Тетяни:
— На медогляд дружина водила малу цілий тиждень. За день пройти — нереально. Того лікаря нема, той — у відпустці, то виловлювали їх. Ціни кусаються. Одна форма коштує 200 гривень. Нам її Таніна хресна подарувала, уже легше.

Людмила Кравченко, 33 роки, матір 6-річної Владислави, Полтава:
— Найбільша проблема — високі ціни. Підготовка обійшлася в 2 тисячі гривень. Їздили в інші міста — шукали, де дешевше. Портфель купили в Харкові за 100 гривень, на 60 дешевше, ніж у Полтаві. Одяг дешевший у Комсомольську, там трикотажна фабрика. Шкільний костюм Владі самі шили, взимку. Учителька сказала, не підійде. Купували новий за 350 гривень. Ще купимо парту і полички.

Надія Мельник, 54 роки, бабуся 6-річної Єлизавети, місто Бершадь на Вінниччині:
— Дороге навчання виходить. Потратили понад 3 тисячі гривень. Два місяці складали ці гроші. Збирали дівчинку втрьох — із дідом і донькою, бо батько Лізи з нами не живе. За рюкзак — 150, за костюм — 500. Навіть книжечки купуємо. Буквар — майже сто. Але ще хуже — ходити по лікарнях, збирати справки. Волочили дитину за ними, мучили її в чергах.

Ольга Кіберева, 37 років, Дніпропетровськ:
— Юлю зарахували в 39-ту школу завдяки приятелю, який спонсорує заклад. Найближча до нас 70-та російська школа, але її називають бандитською. Не хотіла туди здавати дитину.
Щеплень від дитячих хвороб ми не маємо. Довелося робити медичну картку, де це вказано. У садок без щеплення не брали, а до школи — мусять. Переживаю, що виникнуть конфлікти. Від сестри залишилася новенька бордова форма. Кажуть — треба чорну. Поки що натягнемо бордову. Будуть гроші — подивимося.

http://gazeta.ua/articles/ukraine-newsp ... oli/351905
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:35

"Газета по-українськи" №1120 за 03.11.2010. Рубрика Скандали

Геннадієві Шпілєру сусіди розвалили хату

Зображення
Геннадій Шпілєр показує хату сусіда Григорія Бондаря
"Чистої води крадіжка, — розказує 31-річний Геннадій Шпілєр із райцентру Бершадь Вінницької області. — Сусіди знали, що в будинку є власник, але розвалили його".
Геннадій — громадянин Ізраїлю, там живуть його родичі. Бабуся мешкала в Бершаді в половині будинку. 1995 року вона теж виїхала до Ізраїлю.
— Залишила там усе: речі, меблі, фотографії, дореволюційну німецьку швейну машинку "Зінґер". Щороку до Бершаді хтось приїжджав — то брат із Німеччини, то дядько з Омська. Сусідам казали, щоб ніхто нічого не чіпав. Востаннє брат приїжджав 2006-го, будинок стояв.
Спадкоємницею будинку була матір Геннадія. Кілька років тому вона захворіла на рак. Запропонувала Геннадієві переоформити хату на себе.
— 2008 року я приїхав у Бершадь, пішов до адвоката Тамари Плахотнюк. Вона подивилася документи, там усе законно. Але перепитала, чи будинок ще є. Я ще й не зрозумів. Коли пішов: нашої хати нема, замість неї — нова, сусідська. Виявляється, вони розвалили все, землю приватизували.
Тепер Геннадій із дружиною і дітьми зупинились у готелі "Версаль" під Вінницею. У другій половині його будинку живе подружжя Бондарів.
— Та ніхто за тою хатою не дивився, — запевняє 54-річний Григорій Бондар. — Ми живемо тут 18 років. 10 років тому появився якийсь Саша, мабуть, один з онуків колишніх хазяїв. Каже: давай 200 баксів і вали хату. Я відмовився, бо в нього не було ніяких документів. Та хата була стара, побудована на слупах. Дощі її підмивали, осідала, тягнула мою. Я взяв дозвіл у міській раді, мені дозволили розвалити. Цей Геннадій раніше не приїжджав.
Бондарів підтримує архітектор бершадської міськради Анатолій Запорожчук, 49 років:
— Два роки тому Гена приїжджав, будинок уже був розвалений, але він нічого не казав. Ніяких документів на право власності не показував. Хотів побудувати синагогу, шукав хату, та нічого не знайшов. А його хата повалилася від старості, речі люди рознесли. Коли ми давали дозвіл на знесення, від будинку залишилися тільки два стовпи і стіна. Земля пішла в запас міської ради. Потім сусіди написали заяву і забрали її собі.

Тамара ТИСЯЧНА
http://gazeta.ua/articles/scandals-news ... atu/359855
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:36

"Газета по-українськи" №1218 за 11.05.2011. Рубрика Політика

Від Вічного вогню загорілися букети

— Мы победили благодаря нашей партии! — говорить під час урочистостей 9 Травня 85-річна Любов Сінькевич із міста Брацлав Немирівського району Вінниччині. Біля меморіалу Слави зібралися 1,5 тис. осіб.
Жінці аплодують. Настоятель Миколаївського храму отець Миколай править панахиду за загиблими.
Школярам дають знак класти квіти до меморіалу. Несуть тюльпани, повітряні кульки та гілки, прикрашені пелюстками із паперових серветок. За мить вони спалахують від вічного вогню. Кульки лопають. Діти сміються.
Організатори запрошують іти на відкриття пам'ятника польовій кухні.
Відкрити такий пам'ятник вирішили директор товариства "Брацлав" Сергій Михайленко та ще 19 місцевих меценатів. Польову кухню, якою користувалися під час війни, винайшов 1908-го брацлавець Антон Турчанович.
— Кращої військової кухні ніхто не придумав. Вона існує в усіх арміях світу. Готує їжу за 1,5 години. Вода закипає за 35 секунд, — говорить внучатий племінник винахідника 65-річний Георгій Турчанович. Він живе в місті Бершадь на Вінниччині.
Польову кухню поставили на місці, де донедавна стояв пам'ятник Леніну.

Поліна РОМАНОВА
http://gazeta.ua/articles/politics-news ... eti/381946
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 13:37

"Газета по-українськи" №1231 за 02.06.2011. Рубрика Скандалы

Хлопчик випав із третього поверху

29 травня в місті Бершадь Вінницької області з вікна третього поверху випав 2-річний Артем Ганський.
— Він у нас дуже шустрий. Ми тільки прийшли додому, роззуваємося з чоловіком, а він уже заліз на підвіконник у кухні, — згадує 26-річна Аліна Ганська, матір Артема. — А в нас євровікна, які зверху відкриваються. Він щось там вовтузився на підвіконні, і видно, штовхнув ту сєтку. Вона й вивалилася. Я почула, що щось впало з кухні на вулицю. Прибігаю до вікна — малий на землі. У нас там отсєв якийсь, трави немає. У мене аж всьо скипіло всередині. Побігли з чоловіком на вулицю.
Хлопчик лежав і плакав.
— Узяла його на руки обережно, боялася, раптом щось поламав, щоб не навредити. Зразу сіли в машину, і в лікарню. Не помню, як доїхали. Стільки всього передумала по дорозі. Артемка не заспокоювався. Плакав постійно, і коли рентген робили, і коли обслєдували, — продовжує. — На другий день визвали врача з Вінниці. Вона сказала, що краще повезти в дитячу обласну. Там дообслєдувати і наглядати. Слава Богу, стало краще, уже на другий день бігав. Непосидючий він у нас.
У хлопчика діагностували черепно-мозкову травму, забій голови та колінних суглобів. Стан задовільний.

Тетяна ЩЕРБАТЮК
http://gazeta.ua/articles/scandals-news ... rhu/385007
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Поперед.

Повернутись до МІСЬКІ НОВИНИ, ПРО БЕРШАДЬ ПИШУТЬ...

Хто зараз онлайн

Користувачі, які зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів