новини від газети "День"

Обговорення подій, новин, які відбуваються у нашому рідному місті та Бершадському районі

Модератори: bershad, Korespondent

Re: новини від газети "День"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 14:45

Тайм-аут


Телевизионный «Юрьев день»

«НОЧЬ ВЫБОРА» ОТ «1+1»: ТАКИЕ БЫ ДЕБАТЫ ДА ПЕРЕД 31 ОКТЯБРЯ!

Начало на странице "День Украины".
А вот как комментируют ночные телемарафоны после выборов эксперты «Дня»:


Дмитрий КАРПЬЯК, Мостиска, Львовская обл:

Зображення

— В эту ночь я имел возможность смотреть только УТ-1 — телекомпанию «Эра» с включением «7 дней». Небеспристрастность канала была видна уже с начала, с той примитивной просветительской беседы об институте президентства в «7 днях», с реплики Леонида Макаровича — «дело не столько в выборах, сколько в продолжении курса...». Пульс у самой команды в течение ночи был весьма бодр, поддерживаемый не только кофе: начиная с первых сообщений, на этом канале праздновали победу. После первых подач данных из ЦИК они уже заявили в студии, что серьезных нарушений не было. Когда о серьезных нарушениях начал говорить пресс-секретарь комитета избирателей Украины — ему не позволили до конца договорить. Мое впечатление: пришли в студию журналисты с домашними идеологическими заготовками в лучших традициях старой советской журналистики. Вынесли вердикт заранее. Были элементы балагана. Ярче всего это чувствовалось во время соединения с московским телевидением. Ожидал многого от Набоки, но когда он делал свои интервью на вокзале, было ощущение, что ему не дали договорить.

Во время телетрансляций не чувствовалось настроений голосовавшего народа. Я вчера видел людей после голосования — задумчивые, невеселые лица. Они не уверены, что за нужного кандидата голосовали. Главное, что их интересовало: что будет завтра? Не начнут ли опять отключать свет, воду, не начнутся ли опять задержки выплат? Этого в студии не было. Там все было очень легко — как на вечеринке. Этот «ночной коллективный репортаж» являет собой огромный контраст с тем, как это происходило во время выборов в Польше. Там в студии не чувствовалось симпатий, все делалось с намерением проанализировать глубоко каждую новую цифру. Очень поразила негодующая реакция в студии, когда представитель Мороза на вопрос, кому отдаст Александр Александрович голоса своего электората в случае проигрыша, ответил, что «только не Кучме». Странное понимание нравственности. Такое впечатление, словно они служат не со страха, а с удовлетворением. Стоят на стороне силы. Люди без принципов. Вопрос демократичности выборов в той правительственной студии никого не интересовал.

Федор ШЕВЧУК, Бершадь, Винницкая обл.:

— Происходившее в прямом эфире — не причина, а уже следствие предвыборной кампании, проводившейся ТВ.

Наиболее объективно давал информацию «1+1». «Интер» более заангажирован. Тут все подчинено одному лицу. Поэтому более выгодно выглядел «1+1» — там был представлен весь спектр политических сил страны, хотя все равно чувствовалась зацикленность на одном кандидате.

Той ночью ТВ не отражало реального настроения избирателей. Сюжеты об одном-двух людях не дают полной картины. Это был отпечаток не реального настроения массы, а кандидатов, их доверенных лиц, политологов, журналистов. Наконец получили возможность высказаться те, кого раньше не допускали к эфиру. И это еще больше подчеркивало несправедливость того, что происходило раньше.

Дмитрий ПРОХОРОВИЧ Сумы:

— Все было задумано как пир победителей, которые милостиво разрешили на этот раз оппозиции присутствовать на ТВ, полагая, что она уже безопасна. Особенно это чувствовалось на «Интере». Шутка, произнесенная там Табачником: «Сегодня тепло, мороз весь вышел» — грубовата. Все это напоминало игру в одни ворота. Прямой эфир канала «1+1» проходил более демократично. Присутствовали и кандидаты, и политологи, и редакторы СМИ. Лариса Ившина отвечала взвешенно, спокойно, несмотря на кривляние и агрессивную уверенность в своей правоте «пофигизма» журналистов канала.

Эта телевизионная ночь подтвердила, что влияние ТВ на массы огромное — если бы такое шоу, да перед выборами!

К сожалению, влияние местных губернаторов эту атмосферу ТВ не затронуло, — а оно было сильным. Что далеко ходить — моя соседка после выборов спросила: «Я проголосовала против Кучмы — теперь пенсию отберут?» Этот вопрос чрезвычайно был актуален в небольших городках и селениях. Во время прямых эфиров неоднократно муссировался вопрос страха перед белорусским вариантом, тогда как, по- моему, следует опасаться повторения туркменского сценария — с Кучма-баши во главе. Я считаю, что это не-победа Кучмы. Если бы были предоставлены равные возможности для всех кандидатов, уверен, он проиграл бы.

Юрий СЕМЧУК Днепропетровск:

— Символично, что перед началом прямого эфира телеканала «Эра» на УТ-1 показали фильм «Круг близких» Михалкова-Кончаловского об истоках вождизма. Это, конечно, было сделано с определенным «технологическим» расчетом, но мораль этой картины значительно глубже, чем на это рассчитывали те, кто ставил ее в телесетку.

Сначала чувствовалась заангажированность каналов, но уже где-то после двух часов ночи, когда журналисты, политические деятели начали мигрировать по каналам, словно прорвало — стали звучать свободные мысли. Хотя было впечатление, что им бросили кость — их уже в который раз используют.

К сожалению, одиночные сюжеты не воссоздали полной картины настроений населения, которое, по-моему мнению, можно определить как депрессивность при полном иллюзионизме. В обществе воцарилось молчание — а из показанного на телевидении этого не чувствовалось.
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: новини від газети "День"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 14:46

Усе пізнається у порівнянні
Олександр ГРОМОВ, Київ

МАЛЮНОК IГОРЯ ЛУК’ЯНЧЕНКА


Зображення

Надовго мені запам’яталося містечко Бершадь у Вінницькій області, де довелося побувати у відрядженні. Чисті, охайні вулиці, гарні будинки, жодного довгобуду з похиленим і потемнілим від часу парканом. Люди привітні, доброзичливі, охоче відповідають на твої питання. У ресторані смачні страви й ціни такі ж, як у київських їдальнях. У магазинах хоч і невеликий вибір, але є все необхідне. Свої враження я висловив начальникові районного відділу внутрішніх справ, з яким довелося спілкуватися. І, при розмові з ним, намагався довідатися, якої він думки про свій район, чи відрізняється цей район від інших. «Ні, — відповідає, — ось хіба що керівництво вимогливе, перший секретар райкому партії в них молодий, сумлінний, грамотний».

Молодих керівників у нас і раніше, і тепер можна зустріти чимало, на багатьох посадах і в різних галузях виробництва чи управлінської діяльності. Тут немає нічого виняткового, вони всі старанно беруться до роботи, не ухиляються від своїх обов’язків, прагнуть найповніше виявити свої здібності. І вони також грамотні, бо закінчили навчальні заклади, здобули відповідну спеціальність. А далі, при розмові, я почув наступне: «Тільки шоста година ранку, а наш перший секретар уже на току, у віддаленому колгоспі».

Адже настала гаряча пора жнив і партійне керівництво турбується про збирання зернових. Можна поїхати і в рибне господарство або на тваринницькі ферми, але не зараз, коли в полі достиг урожай. А на току все видно: скільки завезли зерна, як воно зберігається. Тут можна дізнатися і про його кількість та якість, надати підтримку та допомогу тому з працівників, хто цього потребує. Оскільки перший секретар відповідає за весь район, саме йому доведеться доповідати про всі показники вищому керівництву. І нехай він працював у часи тоталітаризму, при єдиній керівній партії, але праця завжди була важливою справою, яка корисна людям і приносить добробут у сім’ї.

Нині, через 15 років після здобуття незалежності, ситуація в українському селі дещо змінилася: знизилась кількість зібраного зерна, зменшилося поголів’я худоби. Як і раніше, молодь виїжджає до великих міст, а іноді навіть за кордон. За цей же період населення України зменшилося майже на п’ять мільйонів, до того ж воно активно поповнюється нелегальними емігрантами, чисельність яких, без сумніву, вимірюється мільйонами. Зростає кількість людей, які зловживають алкоголем, мають небезпечні хвороби. Що ж відбувається з нашою нацією? Куди ми йдемо? Час зупинитися і замислитися над цими проблемами. І відразу виникає питання: «Хто винний?» А винуватці — не мешканці міст, не шахтарі та не селяни, а ті, кому «багато дано» — наші президенти, уряд, парламентарії. Отже, і питати треба з них за всі 15 років нашої незалежності.

Звичайно, велика справа корінної зміни політичних і економічних умов життя вимагала великих зусиль усього суспільства. І основні напрями були обрані вірно: будівництво суверенної, демократичної, соціальної, правової держави. Однак проведена приватизація спровокувала майнове розшарування.

Тепер на телебаченні ми бачимо суперечку народних депутатів, які належать до різних політичних сил, з приводу підвищення цін на газ — хто і коли почав це робити. А насправді виявляється, що за цими словесними баталіями криються інтереси різних бізнесових структур, які ті ж депутати і захищають. Урядовці наголошують на тому, щоб з ними погоджували призначення певних службових осіб, юристи вчитуються в інструкції, щоб не допустити без відповідної візи появи якихось документів, і все це подається як своєчасні та необхідні заходи, що потребують привселюдного обговорення. Проте подібне вирішується в робочому порядку, немає ніякої необхідності виносити його на загальне обговорення. Краще покажіть нам, хто і яким чином ліквідував заборгованість по заробітній платі, домігся її підвищення, де ефективно почали діяти малі підприємства.

Цікаво, як би повів себе в нових ринкових умовах бершадський секретар. Ми не знаємо його нинішніх політичних поглядів, але нам відома його життєва позиція. «Він, — розповідав мені начальник райвідділу внутрішніх справ, — знав і міліцейську роботу, підкреслював необхідність попередження правопорушень, зібране зерно везли на автомобілях заздалегідь визначеними маршрутами, без жодних відхилень...» Чи допустив би він корупцію у правоохоронних органах за умов керівництва, наприклад, районною держадміністрацією? Ні, про це не може бути й мови. Чи дозволив би він у своєму районі будівництво в місцях відпочинку, зневажливе ставлення до запитів і потреб людей? Ніколи. А чи став би зводити багатоповерховий будинок з кам’яними мурами? Важко в це повірити. А найголовніше в тому, що він не допустив би занепаду району, допомагав би налагодити нові виробництва. При ньому відбувалося б одночасно зростання добробуту керівника району та поліпшення життя його мешканців.

Сьогодні досить часто доводиться чути від людей невдоволення існуючими порядками, розпач і байдужість. Але ж щось треба робити, не сидіти, склавши руки і спостерігати, як чужинці, котрі волею випадку з’явилися в Україні, мов голодні хорти, накидаються на рідну мову та щосили прагнуть її принизити, відтіснити на узбіччя скрізь, де це тільки можливо, і нікому їх зупинити. Чи не дійде до того, що назрілі питання будуть вирішуватися на вулиці, знову збереться Майдан, але вже не мирний, а з грізним вітровієм і бурею?

Нещодавно в Києві з лекцією виступив відомий американський політолог Френсіс Фукуяма, який висвітлив тему соціального капіталу. У телепередачі з його участю пролунало визначення, що демократія починається тоді, коли прибуток працюючої людини за рік складає не менше 6000 доларів. А тепер порівняймо ці цифри з нашими прибутками і стане зрозумілим, наскільки далеко ми ще від справжньої демократії. Це і є найбільш повною характеристикою нашого керівництва, парламенту, політичної еліти. Нас «водять за ніс», а самі так захопилися розподілом державної власності, створенням акціонерних товариств, накопиченням майна, що ніколи й озирнутися та поцікавитися, чим живуть люди, що їх турбує.

Безпорадність нашої влади теж знаходить своє пояснення, коли представники нашого національного державотворення дісталися до екранів телевізорів і в стінах парламенту галасують про захист знедолених, б’ють себе у груди, що вони ще себе покажуть, дайте, мовляв, їм лише час, — це не повинно вводити нас в оману, адже, свою недієздатність вони вже продемонстрували і ніякого чуда не станеться, єдиний вихід — зійти зі сцени, оскільки нічого корисного людям від них не дочекатися.

«Потрібні зміни!» — це гасло дзвінко лунало на Майдані, воно є настійною вимогою часу. Ці зміни цілком узгоджуються з розвитком демократії, боротьбою з корупцією, зміцненням законності. Звичайно, якщо вони проводитимуться не на словах, а на ділі. Шлях цих змін — не стихійні заворушення, а такі демократичні заходи, як дострокові вибори, думка громадськості, вимоги політичних партій, профспілок. Потрібна не сумнівна політреформа — це тупиковий варіант, а нова Конституція, прийнята після широкого обговорення не тільки Верховною Радою, а на Всеукраїнському референдумі, в якій би були закріплені права та обов’язки громадян, відображені та захищені всі цінності українського народу, із такими запобіжними заходами, як, наприклад, позбавлення громадянства за злісні порушення та антидержавні дії — щоб ні в кого не виникало бажання сепаратизму під машкарою федералізму чи двомовності. Історичний досвід нашого народу вказує на те, що в Україні має бути президентська форма правління.

Тривожні підсумки 15 років незалежності є цілком закономірними, оскільки ще нікому у світі не вдалося збудувати державу на безнаціональному ґрунті, державу «без керма та вітрил». Україна має бути національною державою, зі своєю мовою, культурою, релігією, пройти період становлення та зміцнення таким чином, як це зробили Німеччина, Франція, Італія та інші країни. Без цього ніякі позитивні зрушення неможливі, а наші надії й сподівання на розквіт держави будуть знищені та розвіяні.

Та чи можна досягти якихось змін? Адже знайдуться й такі, хто почне доводити, що це непотрібне, вказувати на недоліки. Але де ж їх не буває? Проте якщо уявити, що нічого не зміниться і в наступні 15 років, страшно стає навіть подумати, що станеться за цей період.

А хто ж буде змінювати? Є кому — народу, який прагне, щоб керівництво держави думало і про них, дбало про їхні потреби. А на кого ж покладатися, кому віддати свої голоси? Теж є кому — це націоналістичні, патріотичні партії та організації, люди, яким не байдужа доля України. Тільки вони зможуть вивести нашу країну на шлях економічного розвитку та добробуту, зупинити зубожіння людей і налагодити нормальне життя суспільства. У цьому зацікавлені як громадяни України, так і національні меншини, які проживають на її території, оскільки усі вони в однаковій мірі потерпають від безладдя, корупції та безгрошів’я. Чим швидше така думка оволодіє масами нашого населення, тим краще буде нам усім.
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: новини від газети "День"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 14:46

Не дом и не улица
Как выглядят города Украины в Интернете
Екатерина ЗОРКИНА, «День»


Не секрет, что с каждым годом высокие технологии все активнее входят в повседневную жизнь. Казалось бы, совсем еще недавно, всего-то полстолетия назад, можно было наблюдать общий сбор у соседа в коммуналке на просмотр телевизора. Другой сосед был предметом всеобщего восхищения и зависти, поскольку был владельцем вершины технической мысли — холодильника. Со временем в повседневный обиход вошли видеомагнитофоны, мобильные телефоны, компьютеры, появление которых породило всемирную сеть — Интернет… Впрочем, нет смысла углубляться в историю, достаточно привести следующие данные: на сегодняшний день в мире количество пользователей интернета превышает полмиллиарда, а число всевозможных сайтов возрастает практически ежедневно. Свой адрес «не в доме и не на улице» стремится иметь каждая компания, каждое издание, даже каждый известный человек. Чего уж говорить о таких крупных скоплениях компаний, изданий и известных людей, как города. Приятно видеть, что Украина в этом вопросе вовсе не отстает от Запада, и практически каждый населенный пункт нашей страны имеет не только географические координаты, но и постоянное местоположение в интернете, проще говоря — собственный сайт.

Путешествие, или, как говорят бывалые интернетчики, веб-серфинг по Украине-сетевой, может занять не один день. Ведь каждый областной центр имеет более сотни сайтов, не говоря уже о Киеве, где в сети представлен практически каждый район. Спектр интернет-ресурсов самый обширный — начиная от официальных страниц городских и областных администраций и заканчивая сугубо развлекательными порталами, служащими местом общения, размещения частных объявлений и собранием игр on-line. Кроме того, города уанета имеют тенденцию к консолидации: существует проект «Города Украины», объединяющий на сегодняшний день около 20 сайтов населенных пунктов страны, среди которых, помимо крупных городов, — Бершадь, Боярка, Феодосия, Джанкой и даже подкиевское Вишневое.

Многие крупные города стремятся обзавестись чисто информационным ресурсом, обращение к которому даст практически полную картину общественной и культурной жизни. Таковы, к примеру, сайты «Все о Львове» (www.ipk.polynet.lviv.ua), «Весь Харьков» (www.all.kharkov.ua), «Одесский портал» (praktika.com.ua). Особенность таких сайтов — максимальное удобство для пользователей. И действительно: здесь можно найти все: от последних городских новостей до советов, где провести вечер.

Но интереснее всего, пожалуй, интернет-«лица» небольших городов, где четко прослеживается «фишка» каждого из них. Например, Миргород (www.mirgorod.com.ua) очень гордится курортами, минеральной водой, Сорочинской ярмаркой и своим депутатом, представителем фракции СДПУ(О) Геннадием Руденко. Жмеринка Винницкой области (zhmerinka-city.narod.ru) — это железнодорожная жемчужина, имеющая столетнюю историю и школьную страничку. Попасная Луганской области (www.popasnaya.net) обзавелась очень мощным и красивым сайтом, где можно получить исчерпывающую информацию об этом городе с 26-тысячным населением. Создатели же сайта города Ясиноватая Донецкой области (yasinovataya.share.dp.ua) ставили своей целью обозначить «принадлежность города к райской обители», создать «образец спокойствия и беззаботности. Как в облаках».

«У каждого он свой, — говорится на сайте Миргорода, — тихий или шумный, старинный или совсем молодой, провинциальный или урбанизованный, утопающий в зелени садов или сверкающий зеркальными витринами и неоновыми вывесками. И не важно, как далеко ты от него сейчас, главное — чувствуешь, что любишь его. Ведь он — Твой Город, город, где ты родился и вырос. И есть еще одна особенность, которая объединяет их всех таких разных, — это Города Украины...»
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: новини від газети "День"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 14:47

Власть серости есть зло
Сегодня подытоживаем результаты пятой (последней) недели конкурса «Эксперт «Дня» в номинации «Три лучшие журналистские публикации недели». Ими стали:

— Владимир ЗОЛОТОРЕВ «КОМУ НУЖНЫ ЭТИ ВЫБОРЫ?» («День», № 156)

— Владимир ВОЙТЕНКО «НУ ЧТО, КАЗАЛОСЬ БЫ, СЛОВА...» («День», № 155)

— Федор ШИРОКОВ «ОПУСКАНИЕ РАЗУМА» («День», № 157).


И по традиции — помимо наиболее удачных ваших откликов на статьи-победители, приводим и рецензии на те работы, которые по количеству полученных «за» ненамного отстают от них.

Имена же журналистов, получивших наибольшее количество читательских откликов на свои статьи в течение всех пяти недель, будут названы в юбилейном (в связи с нашим трехлетием) выпуске газеты за 17 сентября. А в субботнем номере «Дня» читайте большую подборку аналитических размышлений читателей, касающихся «плюсов и минусов претендентов на пост президента страны» — третьей темы конкурса «Эксперт «Дня».

Владимир ЗОЛОТОРЕВ «КОМУ НУЖНЫ ЭТИ ВЫБОРЫ?» («День», № 156)

Правовой ликбез автора заслуживает благодарности, особенно в нашем хаосе перманентного структурирования, где специалисту тяжело разобраться во всех нюансах и перипетиях общественных изменений. Названные симптомы болезни «политической безответственности» лечатся. Но на это нужно время — пока не созреет средний класс, и биологическая, здоровая мотивация личностей не начнет функционировать в ее нормальных, естественных проявлениях. А так — бесполезно ожидать появления отработанной политической модели.

В Америке, Европе тоже был свой тернистый путь становления политических структур. Но ведь любой ценой хочется ускорить процесс, бросив на чашу весов наши тысячелетние роды Государственности. За этими проявлениями «детской болезни», подкрепленными наблюдениями В.Золоторева, есть предчувствие (перефразируя В. Ленина), что «Украина беременна президентом-мессией». Дал же нам Бог независимость, значит и Вашингтона даст.

Юрий СЕМЧУК, историк
Днепропетровск
Вновь поражает своим профессионализмом В. Золоторев. Оказывается, мы живем не просто в стране дураков, а в стране дураков украинского происхождения. Никто ни за что не отвечает, или уже правдой является сказка с министерским портфелем? Куда идем и что делать? Ждать? Нет, хватит, октябрь на носу.

Михаил ГОЛОВЕНКО, милиционер
с. Монастырок Львовской обл.
Владимир ВОЙТЕНКО «НУ ЧТО, КАЗАЛОСЬ БЫ, СЛОВА...» («День», № 155)

Я убежден, что украинский язык является фундаментом и гарантом государственности Украины. Именно он станет основой объединения людей вокруг общенациональной идеи по возрождению и расцвету духовности и экономического развития государства.

Мне непонятно, почему кандидаты в президенты не делают основной упор на этот фактор. Наверное, боятся потерять голоса русскоязычного населения. Но мой опыт работы в большом производственном коллективе говорит, что рабочие и инженерно-технические работники среднего звена управления понимают важность и необходимость государственности украинского языка, т.е. они — «за». «Против» — только директорский корпус крупных предприятий, присланный «на должность» в свое время Москвой. Они приехали на время и вернутся на свою родину, как только исчезнет возможность «делать деньги». Это они и их окружение сеют зерна ностальгии: «Как же хорошо жилось при социализме». Им действительно жилось хорошо тогда. Но они лицемерят: им сейчас живется еще лучше. Иначе бы они уже давно уехали. Распознать их очень легко: не зная ни одного слова по-украински, они, криво улыбаясь, спрашивают: «Ну и что вам дала ваша «незалежность»?» Они никогда не говорят «независимость».

Но таких людей наберется у нас максимум 2%. Не им решать нашу судьбу.

Виталий ЧЕРНЫШ, пенсионер
Днепродзержинск
Можно полностью согласиться с мнением профессора В.Войтенко о том, что украинская интеллигенция должна, в первую очередь уделять внимание проблемам украинского языка. Конечно, и на восьмом году независимости нашего государства еще только формируется национальная элита, а потому мы можем позавидовать нашим ближайшим соседям — России и Польше, где национальная элита сформирована, и язык своего народа они берегут и обогащают. А у нас и сегодня актуальны слова М. Драгоманова: «Но русский язык является родным... для нашей обычной интеллигенции». Малороссийство и поныне сидит в каждом из нас.

Для преодоления проблем украинского языка решающим фактором является постепенная, но неуклонная украинизация всей сферы образования и содействие со стороны государства украинскому книгоиздательству.

Валентина МИЩУК, радиотелефонист
Луцк
Федор ШИРОКОВ «ОПУСКАНИЕ РАЗУМА» («День», № 157)

То, что в СССР труд ученого оценивался в 50 руб. аванса и 70 руб. зарплаты — известно. Поэтому то «уплывали» и «уплывают» мозги за границу... Или же, например, кто у нас получал государственные квартиры? Конечно же, чиновники и гегемон — рабочий класс, а ученым «предоставляли» ЖСК (жилищные кооперативы), потому-то и ехали на заработки во все концы «необъятной» интеллектуалы. Потом вельможи решили, что можно их использовать и на местах: создали МЖК (молодежный жилищный кооператив), работайте, мол, на новостройках родного города и за 2 года заработаете квартиру! Если бы так: отработали ученые строителями уже едва не 10 лет назад, а квартир до сих пор не имеют и ходят горемычные по судам и сановникам, ища справедливости, вместо того, чтобы укреплять государство высокими технологиями... И малый и средний бизнес двигают люди высокообразованные, энергичные, талантливые — это те интеллектуалы, которые закалены «выживанием» еще в доперестроечные времена. Но теперь государство их душит сверхвысокими налогами...

Анна ОПАНАСЕНКО, пенсионерка
Киев
Андрей ПЕХНИК «КАК ПОБЕДИТЬ НА ВЫБОРАХ В УКРАИНЕ...» («День», № 156)

Автор публикации раскрывает содержание политической саморекламы партий, кандидатов в депутаты и президенты. Политическая реклама деятельности «делания избирателей», согласно которой «публика» не состоит из активных и сознательных граждан, направлена на то, чтобы заставить потенциального избирателя стать потребителем популистских лозунгов (автор приводит целый ряд таких лозунгов, например: «Мы — за народ!», «Весна. Пора менять власть», «Будем здоровы!» и так далее). Важно понять влияние рекламной политической стратегии на разрушение внутреннего содержания жизни, на упадок символических структур вне «я». Это разрушительное влияние образовывает новый код, который смущает, не дает покоя, основывается на языковых и визуальных знаках, то есть воздействует на подсознательный уровень человеческой психики. Автор публикации предостерегает избирателей не попадаться на крючок популистских лозунгов, какой бы тяжелой не была бы жизнь, потому что на тяжелой жизни граждан популисты и демагоги спекулируют, чтобы оказаться у «корыта».

Игорь КАРИВЕЦ, аспирант ЛГУ
Львов
Александр БЕЗРУКОВ «ПОЛИТИЧЕСКИЙ ТАЛАНТ, ИЛИ ЗАМЕТКИ ДИЛЕТАНТА» («День», № 155)

Противоречивой, но интересной является эта статья. Автор правильно пишет, что власть серости (а на протяжении моей жизни она всегда была таковой) есть зло, поскольку руководить государством и обществом должны талантливые люди. Следует согласиться с ним и в том, что талантливый человек может иметь большой авторитет, если даже не будет занимать официальной должности. Примером является известный политик последних лет бывшего Союза академик Сахаров. И, наконец, автор правильно пишет о том, что народ не верит власти и не воспринимает серьезно ее действия. Простые люди считают, что она все делает не для народа, а для себя. Народные депутаты и правительственные чиновники это мнение о себе подкрепляют тем, что постоянно отстаивают и увеличивают количество привилегий, которые для себя установили. Поэтому каждый рядовой гражданин все больше и больше убеждается: нужно полагаться только на себя, а не на государство, его чиновников и депутатов.

Татьяна ЩЕРБИНА, инженер-строитель
Киев
«ПОЧТА «Дня» («День», № 157)

Интересные, иногда противоположные мнения читателей о состоянии украинского языка в Украине. И это очень хорошо, потому что свидетельствует о незаангажированности газеты. Стоит и в дальнейшем практиковать подобные страницы (и тематические, и сборные), так как газета сильна своими читателями и их письмами.
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: новини від газети "День"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 14:47

«Жодного дня без «Дня»
Михайло КОЛЬЧЕНКО, міський голова Бершаді, Вінницька область


Зображення



Про газету «День» дізнався зовсім недавно — прикро, що дуже багато втратив, пропустивши стільки цікавого. Хтось скаже, що міському голові невеликого райцентру в глибинці ця газета не дуже й потрібна, бо у ній майже не пишеться про наші одвічні проблеми — передусім комунальні, з якими доводиться мати справу щоденно. Основне завдання і голова, і депутати вбачають у тому, щоб мешканці міста не відчували перебоїв ні у постачанні тепла, води, ні в інших аспектах життя. Повірте, хоч містечко наше маленьке, та проблеми доводиться долати серйозні. І, між іншим, турбуватися про духовний розвиток краян. Себто зміст діяльності органів місцевого самоврядування не зводиться лише до матеріальних аспектів буття. Життя довело, що керівники територіальних громад повинні читати не тільки профільні видання. Хоча я б поставив «День» в один рівень із профільними і навіть вище.

Так склалося, що земляки знову виявили мені високу довіру, вдруге обравши на відповідальну посаду. І коли недавно взяв до рук газету «День», зрозумів, що це видання стане для мене хорошим порадником, тут знайду відповіді на багато запитань, які ставить перед нами час.

Мені імпонує універсальність, вдумливість, інтелігентність газети. Подобаються матеріали на історичні теми, розповіді про цікавих людей, у тому числі про земляків. А ще захоплююся тим, що автори видання вільно висловлюють свої думки й на відміну від інших газет не бояться викликати невдоволення можновладців. Газета по-справжньому незалежна, що й приваблює. Думаю, що кількість читачів, які, так само, як я, не можуть обійтися жодного дня без «Дня», збільшуватиметься. Мені ж газета стала потрібна і для роботи, і для душі. Хай же світлими будуть усі дні для творців «Дня»!
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: новини від газети "День"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 14:48

Кожний день – як останній
Михайло Безсмертний на фронті й не сподівався вижити
Тетяна КОТИК, журналіст, Київ


Зображення



НЕЗАБАРОМ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ ВІДСВЯТКУЄ СВОЄ 96-РІЧЧЯ


Михайло Сергійович Безсмертний, мешканець міста Бершадь Вінницької області, не надивується, як йому вдалося пройти всю війну і залишитися живим. Либонь, вижити допомогло його прізвище. Хоч його дядько, Яків Безсмертний, загинув вже на початку війни. А батьки Михайла Сергійовича отримали похоронку на сина і вже не сподівалися на його повернення. Але доля розпорядилася по-своєму. І обличчя батька, водночас налякане й щасливе від того, що син повернувся не з війни, а з «того» світу, назавжди закарбувалося в пам’яті ветерана.

Про страшні події війни сьогодні чоловікові нагадують численні шрами і травми. Поранення ноги, руки, голови, отримані на полі бою, ніколи не дадуть позбутися кошмарних спогадів. Однак не лише тілесні рани часто подумки повертають ветерана в далекі 40-ві роки. Ятрять душу й болючі спогади, пов’язані з тяжкими випробуваннями, які доводилося долати заради життя, і не тільки свого.

Особливо важким видався початок війни. Михайло Сергійович у червні 1941 року проходив військову службу у Вінниці. Про початок війни він почув не від своїх командирів, а від цивільних мешканців міста. Частину, в якій служив наш герой, направили на фронт під місто Стрий. Михайло Сергійович пригадує, як глухої ночі їх освітили прожектори з німецьких літаків, і почався обстріл. Виявилося, що прицільний вогонь по своїх військах наказали відкрити радянські офіцери. Складалося враження, що дії радянської артилерії та німецьких літаків були узгоджені. Під час обстрілу Михайла Сергійовича поранило, і він потрапив до госпіталю. Ветеран пригадує, що в перші місяці війни панувала приреченість. Офіцери давали незрозумілі накази, здавалися в полон, а іноді навіть діяли за вказівкою німців. Госпіталь не встигли евакувати, і Михайло Сергійович разом з іншими пораненими опинився в полоні.

44-го, після визволення з табору для військовополонених, його знову забрали на фронт.

«На фронті завжди був готовий до смерті — не зараз, то через годину чи день. Навіть не думав, що виживу», — з болем згадує Михайло Сергійович. — Важко було, часто доводилося недосипати й недоїдати, але ж це фронт: день і ніч на полі бою, в окопі чи в лісі».

Чоловік пригадує випадок: коли ступили на територію Болгарії, потрапили в облогу до німців. Вороги перейшли мостом Дунай та підірвали міст: відступати було нікуди. Батальйон опинився в оточенні. Аби вижити, вдавалися до всіх можливих методів. Ввечері оркестр грав якомога гучніше, солдати створювали видимість присутності великого людського натовпу. Та все ж довго утримувати ворога в омані не вдалося. Люте протистояння було неминуче. Отримавши в бою тяжке поранення, Михайло Сергійович опинився в госпіталі. Важко поранений, непритомний — так довелося йому зустріти довгоочікувану і так самовіддано виборювану перемогу.

Зате сьогодні Михайло Безсмертний жодного параду, присвяченого Дню Перемоги, не пропускає. Готується до нього напрочуд старанно та відповідально. Дістає з шафи військову форму, а також численні медалі. А їх у нього чимало. Ордени Червоної Зірки, Великої Вітчизняної війни, «За мужність», медаль «За відвагу» та багато інших нагород з гордістю носить ветеран.

Незабаром Михайло Сергійович відсвяткує своє 96-річчя. На схилі літ він хотів би лише одного — аби молоде покоління усвідомило вагу відважних вчинків солдат, які віддали життя і здоров’я за свободу та краще життя майбутніх поколінь.
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: новини від газети "День"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 14:55

Коротко / УКРАЇНА
Група ще попрацює


На вчорашній день покладалися великі надії: Ющенко і Янукович повинні були поставити крапки над «i» та назвати дату виборів, але все закінчилося черговим «пшиком». Після довгих переговорів у Секретаріаті до преси вийшли лише секретар РНБО Іван Плющ і віце-прем’єр Микола Азаров. Вони й повідомили журналістам, що робоча група з підготовки до виборів має продовжити свою роботу ще на день—два. «Дату дострокових виборів буде названо після досягнення остаточних домовленостей на робочій групі», — зазначив секретар РНБО.

У принципі, такий результат можна було передбачити. Ще вранці на засіданні Кабміну Віктор Янукович знову завів свою«стару пісню» про те, що дострокові вибори можуть пройти лише після відповідної ухвали Конституційного Суду. «Вибори можуть відбутися лише в одному випадку: якщо для цього є законні підстави», — заявив він. Тож можна зрозуміти, в якому настрої прем’єр їхав на Банківську. Одним словом, на радість комуністам і соціалістам, криза затягується на невизначений час. Олена ЯХНО, «День».

Меморіал жертвам Голокосту у Бершаді

Сьогодні у місті Бершаді Вінницької області відбудеться урочисте відкриття меморіалу жертвам Голокосту. Його встановлено у центрі міста, на вшанування пам’яті загиблих у роки Другої світової війни мирних жителів (більше 20 тисяч євреїв у 26 населених пунктах району). Виготовлення та встановлення меморіалу стало результатом спільних зусиль Асоціації колишніх в’язнів концтаборів та гетто (США), місцевої єврейської громади, органів місцевого самоврядування та Міжнародного центру толерантності Олександра Фельдмана, яким два роки тому було започатковано проект «Пам’ять і вдячність». За цей час вже встановлено 16 монументів у 11 областях України.

Олександр Скипальський став заступником голови СБУ

Президент України Віктор Ющенко призначив Олександра Скипальського заступником голови Служби безпеки України, повідомляє «Українська правда». Голова держави звільнив Олександра Скипальського з колишньої посади — заступника голови СБУ й начальника управління СБУ в Донецькій області. Нагадаємо, Віктор Ющенко позбавив начальника управління СБУ в Донецькій області статусу заступника голови СБУ.

Дніпропетровці радять не поспішати

Депутати Дніпропетровської облради не втрачають надію напоумити Президента В. Ющенка. Після короткого обговорення на сесії, вони знову прийняли звернення з проханням скасувати другий указ про розпуск Верховної Ради і проведення дострокових виборів. «Обласна рада, — пишуть в своєму посланні народні обранці, — вважає непереконливими і безпідставними аргументи щодо дострокового припинення повноважень Верховної Ради України. Прагнення будь-яким способом розпустити всенародно обраний парламент не можна розцінити інакше, як спробу дестабілізувати ситуацію в суспільстві, перешкодити позитивним змінам, які відбуваються в економічній і соціальній сферах». Депутати вважають, що достроковий розпуск парламенту вселяє у виборців недовіру до державної влади як такої, до її здатності знаходити компромісні рішення, незважаючи на різні політичні погляди і інтереси, до прагнення працювати на єдину мету — благо громадян України. У той же час, появу другого указу Президента дніпропетровські депутати розцінюють як непряме визнання главою держави своїх помилок, допущених при виданні першого указу. Цей крок В. Ющенка, вважають вони, підтвердив і правильність звернення до нього Дніпропетровської облради, яке було прийняте місяць тому. У ньому народні обранці також волали до розуму Президента, закликаючи його не робити поспішних і необдуманих кроків. «Наші звернення до голови держави, — сказав, виступаючи на сесії, голова обласної ради Юрій Вілкул, — не є ультиматумом. Просто ми небайдужі до того, що відбувається в нашій державі». Дніпропетровські депутати вважають, що мудра порада — спочатку все зважити, а потім вже діяти — ще нікому не зашкодила, не зашкодить вона і Президенту України. Адже, хоч як там було, країна вже має два Генеральних прокурори, два голови Центрвиборчкому — так і дивись, буде два парламенти і два уряди. Вадим РИЖКОВ, «День».

У Миколаєві відкрили Музей міліції

Нещодавно в Миколаєві після п’ятнадцятирічної перерви знову запрацював Музей історії міліції.

«Ще в 1969 році це була маленька кімната, яка вміщувала в собі невеличку кількість матеріалів стосовно історії міліції, — розповів директор музею В.Петров. — Але з часом самі ж ветерани органів внутрішніх справ власноруч збирали речі, різні документи, фотокартки, — все, що могло б хоч якось розповісти нащадкам про історію правоохоронних органів, яким вони присвятили все своє життя». Зараз Музей — це велика зала, яка вміщує в себе декілька експозицій. Тут представлене зародження та становлення української міліції, ще починаючи з часів правління Центральної Ради. Також зберігається холодна та вогнепальна зброя, яку вартові правопорядку в різний час вилучили в злочинців. Звісно, представлено й експозицію стосовно Великої Вітчизняної війни, на якій деякі ветерани знайшли фотографії, де вони зображені ще молодими солдатами, повідомляє прес-служба ЦЗГ УМВС в Миколаївській області.
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Re: новини від газети "День"

Повідомлення Korespondent » 03 серпня 2011 14:55

О синдроме вечного безделья и болезни хуторянок
Подготовила Александра ЛАВРИНЕНКО, «День»

Тремя лучшими публикациями четвертой недели конкурса «Эксперт «Дня» по количеству представленных читательских голосов стали:

— Константин КРУПСКИЙ, Игорь МАНЧЕНКО «ПРИЗРАК БРОДИТ ПО СТРАНИЦАМ» («День», №152)

— Татьяна КОРОБОВА «ПОСЛЕДНИЙ АККОРД ЛЕТНЕЙ ГАСТРОЛИ» («День», №150)

— Клара ГУДЗИК «ПОЧЕМУ? ПОЧЕМУ? ПОЧЕМУ?» («День», №153)

Кроме отзывов на эти статьи, вы имеете возможность познакомиться и с наиболее удачными читательскими отзывами на то, что напечатано в «Дне» с 17 по 21 августа.

Константин КРУПСКИЙ, Игорь МАНЧЕНКО «ПРИЗРАК БРОДИТ ПО СТРАНИЦАМ» («День», №152)

Насчет схожести между собой тоталитарных режимов нет смысла дискутировать. Моему отцу пришлось побывать как в тюрьме гестапо, так и на Лубянке, и в Лефортово. При приеме в эти «гостеприимные» заведения заключенные проходили абсолютно одинаковые процедуры. Сдача поясов от брюк, шнурков от ботинок, проверка полости рта и анального отверстия, стрижка наголо. Принимавший отца гестаповец удивился отцовской подготовленности, а когда узнал о его опыте советского зека, то записал в свою книжку советское ноу- хау — выдергивать гвозди из ботинок. Дело в том, что эти господа друг у друга учатся. Отсутствие философии в деле, в жизни, игнорирование определенных постулатов сделало наших многих «политиков» политиканами. Философия им служила и служит лишь прикрытием, а они, оставаясь обыкновенной хунтой, никогда не были ни коммунистами, ни социалистами.

Дмитрий ПРОХОРОВИЧ, пенсионер
Сумы
Прекрасное разъяснение и предупреждение тем, кто жаждет вернуться в прошлое, в сказку, которую якобы потеряли. Но нельзя во второй раз создать эту «сказку». Потому что опять будут сплошные дефициты, преследования инакомыслящих, репрессии, голод и все другое, что было характерным для «развитого» или «развернутого» социализма. И авторы делают правильный вывод о том, что не стоит гоняться за идеологическими призраками. Если мы дружно возьмемся за обработку своего сада, то, бесспорно, дождемся весомых плодов.

Федор ШЕВЧУК,
заместитель редактора газеты «Бершадський край»
г. Бершадь, Винницкая обл.
Татьяна КОРОБОВА «ПОСЛЕДНИЙ АККОРД ЛЕТНЕЙ ГАСТРОЛИ» («День», №150)

Это ответ на вопрос «Одобряете ли Вы участие звезд эстрады и деятелей искусства в предвыборных кампаниях»? Ответ всенародной Хуторянки мы уже знаем. И что тут еще можно сказать. Наши звезды хотят жить не хуже заграничных: иметь богатые дома, ездить на дорогих автомобилях. Только там все это зарабатывается. Там талант должным образом оценивается, а у нас нужно служить, угождать, подстраиваться. В противном случае твой талант будет невостребованным, хорошо, если не изгнан или загнан. Таковы реалии, а власть имущие их же и создают, питают, поддерживают и используют. В таких случаях от бессилия хочется кричать. Нас хоть и большинство, а противостоять наглому натиску не можем. Раздавят.

Благодарю уважаемую мною Татьяну Коробову за смелость и мужество. Успехов ей. В каждой газете я ищу прежде всего ее материалы.

Анна ЮРЧЕНКО, журналист
Новомосковск
Госпожа Коробова подталкивает к мысли, что частые прогулки с известными артистами (Ротару, Киркоров, Ванесса Мэй) или участие в концертных шоу (КВН, Каховка) Леонид Кучма использует для того, чтобы при новом президенте ему не отказали в должности министра культуры и искусств Крыма. Иначе — почему бы не прогуляться к бастующим шахтерам, на поля, где осыпается несобранное зерно? Пока что призывы голосовать за Кучму раздаются только на концертах, да и то только на тех, что под «патронатом».

Павел ДРОНЬ, безработный
Монастыриска, Тернопольская обл.
Гелий ЧЕРНЫЙ «ИДЕЯ ПРЕОБРАЗОВАНИЯ СТРАНЫ ДОЛЖНА УВЛЕЧЬ МОЛОДЕЖЬ» («День», №150)

Автор статьи поднимает актуальную тему о месте молодежи в Украине, призывая ее учиться. Однако автор не говорит о качестве обучения. Изменилось ли качество обучения с введением оплаты за него? Нет. Так называемые «престижные» специальности, упомянутые автором — экономист, финансист, законодатель и т. д. — являются только масками образованности. Вообще, обучение без внутреннего содержания превращается в позорное образование.

Молодежь у нас учится лишь бы как — несерьезно, потому что уверена: не знания определят ее будущее, а связи, и умение приспособиться к обстоятельствам. То есть, наши высшие учебные заведения готовят приспособленцев, а не творческих лидеров для новой Украины, способных строить демократию и рыночную экономику и вытеснить коммунистически-комсомольскую номенклатуру из экономических, финансовых, юридических структур.

Игорь КАРИВЕЦ, аспирант ЛГУ
Львов
Евгений БРУСЛИНОВСКИЙ «ЛАМПА ДНЕВНОГО СВЕТА» («День», №151)

Автор поднял проблему нашей закостенелости и безразличия, вечного лентяйства и стенания при здоровом теле.

Признаемся — подсознательное отвращение к церебральникам таится не в нескоординированности движений больных, а в их открытом нерве жизни, стремлении к совершенствованию, титанической борьбе за гармонию.

И на фоне этих Людей проступается наше ничтожество.

Юрий СЕМЧУК, историк
Днепропетровск
Виктор ЗАМЯТИН «В НЬЮ-ЙОРКСКОМ БАНКЕ НАЙДЕН СЧЕТ «РУССКОЙ МАФИИ»? («День», №154)

Иногда создается впечатление, что господин Замятин или живет на Западе, или же каждое утро просматривает свежие «Times» и «Herald Tribune» — настолько органично он освещает события, связанные с Западом, и даже эмоциональное отношение капиталистов к «постсоветовцам», а особенно — к России.

Станислав ЛЮДКЕВИЧ, студент
Киев
«ПОЧТА «Дня» («День», №149)

Ответы читателей на конкурсные темы и названия лучших публикаций «Дня» за неделю вызвали интерес и заставили перечитать все заметки. Приятно отметить, что много отзывов присылает молодежь. Это подтверждает, что я не ошибся с выбором своей газеты. Если молодежь старательно рецензирует газетные публикации и присылает свои экспертные выводы, то это значит, что у Вашей газеты есть будущее. Живое общение читателей и редакции, проводимое на страницах «Дня», позволяет всем участвовать в создании авторитетной газеты, которую не только читают, но любят и уважают. Именно этого и желаю Вашей газете «День».

Ростислав ДЗУНДЗА, бакалавр философии и теологии
Калуш, Ивано-Франковская обл.
Клара ГУДЗИК «ПОЧЕМУ? ПОЧЕМУ? ПОЧЕМУ?» («День», №153)

На интересные размышления наводит эта статья. Как-то, ведя политическую дискуссию о приоритетах развития, поставил в пример Польшу. Мол, за такое короткое время — и такой прыжок в развитии экономики, науки, культуры. Мы едем туда на заработки и покупаем их продукты. На что услышал: «Но если бы не Украина, то не было бы Польши. Они же вывозят из Украины все, начиная от телевизоров и заканчивая хлебом». Так. Они воспользовались этой ситуацией, как говорят, оказались в нужный момент в нужном месте. Поляки нашли себя, они знают, что им надо, и у нас они ничего не воровали. А почему мы не можем создать таких условий, и воспользоваться ими? Почему?

Михаил ГОЛОВЕНКО, милиционер
с. Монастырок, Львовская обл.
Алла АНТИПОВА «ДЕСЯТЬ ДЕТЕЙ ПРОДОЛЖАЮТ ЗАБАСТОВКУ ВМЕСТЕ С МАТЕРЯМИ» («День», №151)

В статье рассказывается о лагере женского похода «Крик души» под Луганском. Вместе с матерями здесь находятся дети, большинство из которых — учащиеся.

Забастовщики не приняли условий — получить зарплату товарами и продуктами, потому что семьям нужны «чистые» деньги. Ведь на пороге учебный год — детей нужно одеть, обуть, обеспечить учебниками. Дети должны обязательно пойти в школу, ПТУ, нельзя допустить того, чтобы они продолжали бродить как беспризорные.

Не укладывается в голове такой факт, что, например, семья может жить, не получая зарплату двадцать месяцев. Как же так можно жить? Неужели у нашего правительства нет души и сердца, что оно никак не реагирует на такое?

Среди женщин-забастовщиков есть мать с грудным ребенком. От хорошей жизни она пошла на такой поступок? Просто сердце кровью обливается, читая это. Готова бросить клич среди пенсионеров о помощи забастовщикам, и они, уверена, при всех своих мизерных пенсиях, которые можно назвать подачками государства, помогут таким же бедным работающим, поддержат их.

Спасибо газете «День», что она смело рассказывает на своих страницах о всех наших горестях и радостях.
www.bershad.com.ua - портал Бершадського району
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Поперед.

Повернутись до МІСЬКІ НОВИНИ, ПРО БЕРШАДЬ ПИШУТЬ...

Хто зараз онлайн

Користувачі, які зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів