До 88 – РІЧЧЯ КАЛИНІВСЬКОГО ДИВА

Обговорюємо релігійні теми діяльність церков, релігійних общин

Модератори: Korespondent, Luka

До 88 – РІЧЧЯ КАЛИНІВСЬКОГО ДИВА

Повідомлення dragan » 28 січня 2011 21:39

7 липня 1923 році приблизно о 17 годині від залізничної станції “Калинівка” до села Сальник їхали підводою, повертаючись з Громадянської війни два військових. Біля повороту стояв дерев”яний Хрест висотою біля шести метрів, направлений на схід. На західній стороні хреста була закріплена ікона “Розп”яття”, намальована на металі олійною фарбою, а на східній стороні- ікона Пресвятої Трійці.
За переказами Хрест встановили на могилі трьох купців, убитих розбійниками у 1918 році. Хрест був місцевою святинею, і до нього щорічно приходили жителі Калинівки та служилли молебні. В цей хрест і вистрелив один із п”яних солдатів, влучивши в ікону “Розп”яття”. Куля пробила праве плече Спасителя, звідки потекла кров. Про це розповів селянам їздовий, який віз солдатів. Новина підняла на ноги усе село. До хреста прийшли місцеві священики, і почалися цілодобові служби. Кров сочилася з хреста і з ікони, залишаючи слід на землі.
Наступного дня сюди прийшли хресні ходи із сусідніх сіл. Солдат, який прострелив ікону, і хрест, разом із мамою цілий місяць стояв біля хреста, просячи людей молитися, аби Господь простив його гріх.
Через тиждень до хреста вже йшли прочани з Київщини, Волині, Галичини, Поділля. Православні приїхали потягом з Польщі. Вагони оточили солдати, не випускаючи віруючих на перон. Люди молилися в напрямку до хреста, прямо з вікон вагонів. До святині прийшли хресні ходи з ченцямим з Києво-Печерської і Почаївської лавр. Інколи біля хреста служило більше ніж сто священиків. Почався збір коштів на спорудження в полі біля хреста монастиря, присвяченого Страстям Христовим. Подільський губвиконком створив комісію з розслідування обставин “Калинівського дива”. 24 липня 1923 року голова Калинівського райвиконкому Горловський К., і фельдшер Муровний П., взяли кров на вату в пробірку, яку запечатали, і відправили на експертизу до Києва. Місцеві жителі стверджують, що Мурований П., запевнив, що на ваті була не іржа, а кров. За це і був розстріляний. Такаж доля спіткала деяких священиків, які протягом місяця цілодобово служили біля хреста.
Незважаючи на репресії, потік віруючих до хреста не припинявся. У святкові дні людей щоразу ставало більше. У день пам”яті святої Ольги — більше 15 тисяч, святого прорка Ілії — 20 тисяч. Біля хреста поставили огорожу, аби його не зламали. Усі сусідні села щодня готували обіди для паломників.
Атеїстична влада того часу спочатку не знала, як правильно зреагувати на таку подію. Не могли терпіти самого факту дива та релігійного піднесення народу, але й боялися приймати кардинальні дії через велике скупчення віруючих. В секретному циркулярі того часу зазначалось, що потрібно зосередити максимум уваги і сил на релігійному русі зв'язаному з чудесами, але не виходити в методах боротьби за рамки. Також особливо виділялось, що «на цій справі легше за все зробити помилку і навіть зламати собі шию».
Калинівське чудо місцеві чиновники намагались представити, як вмілу релігійну агітацію «попів і церковників». Біля хреста була виставлена на три тижні охорона з 12-ти червоноармійців, «доки не приїхала з Центру Комісія і обслідувала і визнала, що істина є чиста кров Ісуса Христа і забрали цю кров і кудись відправили».
В 1924 році на місці зрізаного хреста сходи пшениці прийняли таку ж форму, як і знищена святиня. Як тільки це явище набуло розголосу, то влада цей феномен також ліквідувала. Але й тоді паломництво продовжувалось, що підтверджують документи: «особливо в березні і квітні місяцях спостерігались ознаки відновлення паломництва і робота по заготовленню і встановленню нових хрестів. Прийнятими мірами ініціатори були виявлені. Хрести вилучені. Паломництво припинилось».
Та віруючі не забували про Калинівське чудо, хрести встановлювали і після війни, і в 60-ті , і в 80-ті роки, але стояли вони недовго.
Світло дива Божого дійшло і до наших днів та зігріло наші серця. В 1923 році стараннями очевидця чуда жителя с. Сальник Івана Касинюка та священика м. Калинівка протоієрея Володимира Розмана, був встановлений новий семиметровий дубовий хрест з розп'яттям. За ініціативою священика с. Сальник протоієрея Василя Кушніра була викопана криниця. Також з часом була побудована каплиця біля хреста, а в 2000 році побудували скляну галерею над хрестом, приєднану до каплиці. В 90-х роках також відновили традицію хресних ходів до Калинівського хреста, започатковану ще в 20-х роках.
Значення Калинівського дива безмежне, як для його очевидців, так і для прийдешніх поколінь. Для людей того часу це була милість Божа, послана для покаяння і виправлення, тому що багато з них спокусились, піддались атеїстичному духу і відступили від Бога.
Калинівське диво послужило основою для духовного і релігійного відродження, та, можливо, врятувало віру та Православ'я на Поділлі в той час. Народ і духовенство йшли навіть до смерті за правду і за свою віру, ймовірно серед них є багато мучеників і сповідників, доля яких потребує окремого дослідження.
В часи розвинутої цивілізації, науки, культури, де все розкладено по полицях і, здавалося б, немає місця для Бога, нам відкрилось, що були на нашій землі люди, які страждали і помирали за свою віру. А ними були священики, лікарі, інтелігенція, яка, за свідченням архівних документів, приходила до хреста та прості віруючі люди.
У будь-якого дослідника Православ'я на Поділлі не буде повного уявлення про його історію, якщо він не знатиме обставин Калинівського дива. Слід відмітити, що історія цієї дивовижної святині не закінчилась, зараз, як і в ті часи, відбуваються зцілення, і зараз відчувається особлива Божа присутність на місці, де була пролита Христова кров.

У той час була посуха, і селяни боялись голоду, і молился, аби пішов дощ. Атеїсти почали стверджувати, що буцім-то священики у хресті провели трубу через яку пропускають кролячу кров. Коли хрест був зрізаний ніякої трубки не було. На згадку про це диво у 1998 та у 2003 роках проводилися хресні ходи з Вінниці до Калинівки, які очолював особисто митрополит Вінницький і Могилів- Подільський Макарій. Цього року з благословення владики у Калинівці також відбувся хресний хід, в якому взяли участь місцеве духовенство на чолі з благочинним протоієреєм Володимиром Розманом і майже 200 чоловік віруючих.
Перша письмова згадка про Калинівку датується 1774р. На той час за даними «Географічностатистичного довідника Російської імперії» на той час в Калинівці налічувалося всього 44 двори і 143 мешканця. Через сто років тут було 145 дворів і 1138чоловік. Залізна дорога Київ-Одеса, побудована в 1871р, проходила і через Калинівку. Після цього економіка в селищі починає розвиватися жвавими темпами, і Калинівка набуває статусу містечка. Наприкінці 70-их рр XIX ст. тут будуються цукровий та винокурний заводи. Ярмарки відбувалися 4 рази на рік. 

З 1929р Калинівка стала райцентром. Під час другої світової війни, містечко було розгромлене та захвачено німцями. На околиці був табір, де перебували військовополонені та мешканці Калинівки. З 1979р. Калинівка набула статус міста і стала промислово-виробничим центром. 

Природа навколо чудова, вражають краєвиди. Неподалік від Калинівки знаходиться Чорний Ліс, де за давніх часів ховалися від нападників місцеві жителі. В цьому лісі можна було, за недавніми описами - пару десятиліть тому, зустріти куницю, ласок, білок, козу і навіть лося. Якщо ви їдете через Калинівку ви обов’язково побачити скляну церкву..

Біля хреста отримають одужання багато віруючих.
Олександр Драган,
редактор газети “Слово Боже — УПЦ”
місто Калинівка, Вінницька область.
Приєднані файли
2Kal.jpg_1_1_sm.jpg
2Kal.jpg_1_1_sm.jpg (8.7 Кб) Переглянуто 1065 разів
7Kal.jpg_3_3_sm.jpg
7Kal.jpg_3_3_sm.jpg (10.17 Кб) Переглянуто 1065 разів
s001kalinka (1).jpg
s001kalinka (1).jpg (9.28 Кб) Переглянуто 1067 разів
Аватар користувача
dragan
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 118
З нами з: 06 січня 2008 11:34

Повернутись до Духовне життя району

Хто зараз онлайн

Користувачі, які зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів

cron