Новини з газети "по-українськи"

Обговорення подій, новин, які відбуваються у нашому рідному місті та Бершадському районі

Модератори: bershad, Korespondent

Новини з газети "по-українськи"

Повідомлення Korespondent » 22 жовтня 2007 11:45

№474 (19.10.2007) - ПОДІЛЛЯ

На гербі Бершадського району зобразили вежу села Баланівка

Зображення

Новий герб Бершадського району презентували у Вінниці на творчому звіті району. Його виконано у білих та червоних кольорах. Посередині — сторожова вежа ХVІІ ст. із села Баланівка.

Праворуч від неї — срібний хрест Брацлавського воєводства. Ліворуч — золоте сонце, символ Поділля. На прапорі, того самого кольору, що й герб, довга горизонтальна смуга символізує Південний Буг, вертикальні — річки Дохна та Удич.

— Одним депутатам не сподобалося те, що вежа нагадує про панування поляків на нашій землі, бо зводилась у ті часи, — розповідає 58-річний перший заступник голови Бершадської райадміністрації Віктор Максимчук, який є співавтором герба. — Інші критикували готичні вікна, мовляв, не в українському стилі. Але врешті герб затвердили на сесії райради. Можливо, тепер вежу визнають історичною пам’яткою і допоможуть коштами на її утримання.

На першому гербі, подарованому місту Бершадь російською імператрицею Катериною ІІ, було зображене земляне укріплення.

— Вибрали укріплення, бо інших визначних місць у Бершаді не було, — говорить спеціаліст з комп’ютерного забезпечення райдержадміністрації 49-річний Василь Коновал.

Другий герб району прийняли за радянських часів. Угорі був напис ”Бершадь”. Унизу ліворуч на червоному тлі — два колоски. У правій частині — стилізоване зображення цукрового заводу та дві половинки шестерні.

Максим КАВУН
http://gpu-ua.info/index.php?&id=187401
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Петро Майданюк закохався в пансіонаті для інвалідів

Повідомлення Korespondent » 22 жовтня 2007 11:57

№469 (12.10.2007) - ЛЮДИ

Петро Майданюк закохався в пансіонаті для інвалідів

Перший чоловік Надії Остафійчук знущався з неї
Зображення
Петро Майданюк був одружений двічі — з Надією та Любов’ю. А Надія Остафійчук мала чоловіка Федора (фото: Максим КАВУН)

У Вінницькому пансіонаті для літніх та інвалідів три роки живуть 59-річна Надія Остафійчук та Петро Майданюк, 49 років. Як подружжю, їм виділили окрему кімнату. За два роки спільного життя, за словами сестри-господарки, вони жодного разу не сварилися.

— Я народилася в Бершаді, — розповідає Надія, сідаючи на ліжко. — Мама була сліпенька, у батька почки боліли. Я за нима дивилась. У 18 років вийшла замуж за Федю. Він бив мене. Розводу не давав. Через рік утік і більше не появлявся. Дітей у нас не було. Батьки повмирали. Сюда мене з Бершадської больниці привезли, бо сусіди сказали соцработніці, що в мене нікого нема.

Петро сидить на стільці, співчутливо хитає головою. Хоче обійняти Надію, та соромиться. Він — інвалід другої групи. Хоча паличкою не користується, ходити йому важко.

— Я боялася другий раз чоловіка шукати, — продовжує Надія. — Федя бив мене, іздівався. Брат женився, отдєльно жив. А нещодавно мені сказали, що він два роки назад помер.

— У мене тоже сестра Маруся померла, до 50 років не дожила, — озивається чоловік. — Я сам в Жигаловці Калинівського району жив, бо в Марусі чоловік п’яний приходив, мене виганяв. У другої сестри Галі тож не хтів жити. Тут Надю як побачив, сказав, шо то моя жінка буде.

Надя червоніє, сміється й нахиляє голову.

— Я дівчатам мусор помагав збирати в дворі, так із нею й познакомився. Краще всіх вона сподобалася. Щас духи покажу, які їй подарив, — човгає Петро до жінчиної тумбочки.

Тумбочка заставлена кремами, шампунями, парфумами. З кожної зарплати чоловік щось купує коханій на базарі.

— Надя спочатку відганяла його від себе, соромилася, — сідає на ліжко сестра-господарка Людмила Токар, 36 років. — Але він так ухажував, що не всі молоді так уміють.

Раз заходжу ввечері: на столі свічки горять, а він її з ложечки кормить

Петро сідає поруч на ліжко й обіймає кохану. Надія червоніє, кладе руки на коліна й вдає, що не помічає.

— Багацько було проблем, поки ми їх соєдинили, — розповідає Людмила. — Надя чистенька хазяйка. Ще якби Петя був чистенький. Але ми за це боремся.

— Нє-є, він неакуратний, — махає рукою Надія. Петро ловить її руку й цілує. — На столі жирне розляє, рукавами збирає. Одіж складаю за ним. На базар разом із ним ходимо.

Надія забирає в чоловіка свої руки, ховає під пахви.

— Я на роботу хожу, то є за шо на базар ходити, — каже Петро. — На кухні картошку з шести часов ранку після машини дочищаю. Надю не будю, хай собі спить. Помідори за мою зарплату купляємо, ковбаску.

— У них така любов! Тим, чим в молодості, вони вже не можуть займатися, то все в увагу вкладають, — пояснює Людмила. — Раз заходжу ввечері: на столі свічки горять, а він її з ложечки кормить.

— Ми повінчатися хочемо, — пояснює Надія.

— Вона не розведена. Чоловік кудись утік, чи живий ще, — пояснює Петро, нахиляючи голову до Надіїного живота. — Я два рази женатим був, але розводився. Перший раз в 25 років женився, її тож Надею звали. Рік всього пожили, дітей не було. Друга — Люба, прожили місяць. Пішла, всьо з обійстя повиносила, знайшла собі їздового на фермі.

Петро крутить на пальці срібну обручку, яку подарувала Надія. Він не дарував, бо в неї лишилася товста золота ще з першого весілля.

— Вінчатися треба для годиться, — підставляє лоб для поцілунку Петро. — Ми вже і так живемо непогано. То в кого діти будуть, треба.

1948, 23 січня — Надія Остафійчук народилася в райцентрі Бершадь на Вінниччині; мала на 7 років старшого брата Анатолія
1958, 12 липня — Петро Майданюк народився в с. Жигалівка Калинівського району на Вінниччині; мав на 6 років старшу сестру Марусю та на три — Галину
1966 — Надія одружилася з односельцем Федором
1983 — Петро одружився з односельчанкою Надією; через рік — з односельчанкою Любов’ю
2004 — із Бершадської райлікарні Надію направили до пансіонату як самітню літню жінку; за кілька місяців прийшов Петро
2005 — почали жити удвох
Максим КАВУН
http://gpu-ua.info/index.php?&id=186143
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

”Команда Тимошенко штовхає її на сценарій президентських

Повідомлення Korespondent » 22 жовтня 2007 12:03

№469 (12.10.2007) - ПОЛІТИКА

”Команда Тимошенко штовхає її на сценарій президентських перегонів”

2002 року Анатолію Матвієнку пропонували хабара щоб голосував за Литвина
Зображення
Анатолій Матвієнко говорить, що від об’єднання ”Нашої України” та ”Народної самооборони” вони більше втратили, ніж отримали (фото: Андрій ШМАТОВ)

З кабінету 54-річного ”нашоукраїнця” Анатолія Матвієнка виходить усміхнена співачка Астрая. Він проводить її до дверей. Потім повертається.

— Я хоч таланту не маю, але люблю і підтримую тих, хто його має, — пояснює Матвієнко.

Каже, що співачка прийшла до нього по допомогу. Разом із актором театру ім. І. Франка Анатолієм Гнатюком та студентами Астрая поставила мюзикл за мотивами творів Сковороди. Просить, щоб Матвієнко допоміг організувати його покази в Києві.

Матвієнко сідає до столу, підсуває комп’ютер і жартує, що хоче перед інтерв’ю почитати новини. Мовляв, поки пив каву зі співачкою, могли з’явитися повідомлення, яких він іще не бачив. Кілька хвилин переглядає Інтернет-сайти, розповідає про мюзикл Астраї. Зрештою, відкидається у кріслі та пропонує починати.

Чому блок ”Наша Україна — Народна самооборона” взяв на виборах значно менше голосів, ніж очікували його лідери?

— Той, хто говорив, що протягом двох років поверне вклади Ощадбанку СРСР — для нього не була головною ця виборча кампанія. Вона слугувала лишень сходинкою до президентства.

Натомість наш блок не давав нереальних обіцянок. Ми хотіли розламати хвилю популістської налаштованості населення. Очевидно, через це ми були слабшими в гаслах. А якби президент не брав участі у кампанії, то ми мали б іще скромніший результат. Можливо, помилкою було об’єднання ”Нашої України” з ”Народною самообороною”. Ми більше від цього втратили, ніж отримали. Луценко й Кириленко неспівставні з Тимошенко і Януковичем. Не тому, що слабші, а тому, що харизма так розпорядилася.

Чи було би краще, якби ”Українська правиця” самостійно пішла на вибори?

— Ні. ”Наша Україна” з ”Правицею” в майбутньому творитимуть правоцентристську партію. Зрештою, саме з ”Правиці” почався рух Ющенка й ”Нашої України”. Тому участь ”Правиці” у блоці природна. Інакше ми би розпорошували сили. Так, як зробила ”Свобода”. Карлики вже не вирішують проблем.

Чи об’єднаються усі дев’ять партій, що входять в НУ-НС?

— Можливо. Але треба чітко сформулювати, що це за проект. Ми повинні розуміти, що це не партія для підтримки когось персонально. Це має бути партія для консолідації навколо однієї ідеї. Піднявши свого представника на найвищий чин, партія не повинна займатися лизоблюдством і згрібати крихти з барського столу. У нас же партії які? Висунули лідера й навколо нього ”шнуркують”, людей забули.

НУ-НС і БЮТ роздали дуже багато обіцянок під час виборчої кампанії. Як будете їх виконувати в спільних коаліції й уряді?

— Усі ініціативи, які були проголошені, повинні проаналізувати на предмет їх реалізації. Якщо ми сьогодні побачимо, що ці ініціативи є реальними, я з цим погоджуся. Але зараз вони виглядають популістськими. Ми вже маємо перегріту соціальними обіцянками економіку. Треба пояснити людям, що так думалося, але поки що не вийде зробити. Але це не означає, що про обіцянки треба забути. Треба, щоб був діалог із людьми.

Зараз президент закликає до діалогу всіх переможців виборів. Наскільки реально, щоб усі домовилися?

— Я не буду повторювати заяв про те, що ні з ким і ні про що недомовлятимуся. Не треба демонізувати особистості. Головне не те, що хтось не хоче Януковича. І я його не хочу. Я вважаю його не гідним займати посаду прем’єра. Бо це — символ нації, її візитівка. Це й моє обличчя. Я маю двох синів і не хочу, щоб вони мені заявили — трошки побешкетують, поконфліктують із законом, а тоді візьмуться за розум і стануть прем’єр-міністрами.

Головне не те, що хтось не хоче Януковича

Однак, за Партію регіонів проголосували люди, і я не маю права проігнорувати їхню думку. Ну нехай відсотків десять-двадцять там помиляються, але ж інші вірять, що це їхня правда, і вони за неї боролися під час виборчої кампанії! Як я можу плювати в обличчя людям із Луганська, Донецька? Я повинен визнати за ними їхню правду. А всім тим, що зараз відбувається, ми тільки поглиблюємо конфлікт і розкол.

Ви підтримуєте ініціативу Ющенка — дати частину посад представникам Партії регіонів?

— Треба спочатку поговорити. Поки що потепління ці дні не демонструють.

Що треба зробити президенту, щоб ”Регіони” мирно пішли в опозицію?

— Треба зняти агресію. Президент демонструє, що треба її зняти й починати про щось домовлятися. З іншого боку, той, хто здатен сформувати коаліцію, і буде висунутий на посаду прем’єр-міністра. Сьогодні є дві кандидатури: Тимошенко і Янукович. Я не знаю, чому президент про це не говорить, але я б сказав:”Чому ви до мене звертаєтеся? Формуйте коаліцію, ви ж кандидати! Ви хочете, щоб я вам допомагав? Хто сформує коаліцію, хто домовиться, той і буде на посаді прем’єра. А я його підтримаю”. Якби я був кандидатом у прем’єр-міністри, то взяв би зобов’язання сформувати коаліцію.

Чому Тимошенко не ініціює збір фракції ”Нашої України”? Я готовий прийти й послухати, що вона скаже. Я ж знаю, що Юлія Володимирівна зустрічається з комуністами, Литвином чи його представниками, з окремими ”регіоналами”, щоб вони її підтримали на посаді прем’єра.

Її заступник Олександр Турчинов каже, що ”нашоукраїнців” намагаються підкупити...

— Мене намагалися підкупити один раз. Я тоді пережив найбільший сором за весь час мого перебування в парламенті. 2002 року люди з Банкової запропонували гроші, якщо моя партія підтримає його на посаді спікера. Ті гроші забезпечили б мою партію на п’ять років уперед. Я Литвина знаю і тоді йому сказав, що при всій повазі до нього не проголосую.

А зараз ви готові об’єднуватися з Литвином?

— Його треба брати в коаліцію. Погано, що з ним немає конструктивного діалогу.

Чи підтримає Тимошенко Ющенка на другий строк президентства?

— Вона цього не пообіцяла. Сказала, що готова говорити про єдиного кандидата. А це не означає, що ним буде Ющенко. Я не беруся сказати, що буде 2010 року.

Тимошенко зможе сформувати сильний уряд?

— Якщо вона полишить свої амбіції, перестане діяти за сценарієм ”Тимошенко — президент”, то так. Вона має забути про президентство в ближчій перспективі. У результаті такої жертовності вона може стати великим президентом. Зараз, на превеликий жаль, команда штовхає її на сценарій президентських перегонів, і вона не відмовляється від цього ні на секунду. А поки так буде, вона не зможе стати ефективним прем’єром.

Після завершення розмови Матвієнко каже, що не хоче говорити зайвого, бо боїться нашкодити партії. Піднімається з крісла й цілує руку. Перепрошує, що не пригостив кавою.

1953, 22 березня — Анатолій Матвієнко народився в містечку Бершадь на Вінниччині
1975 — закінчив Львівський сільськогосподарський інститут
1977 — перший секретар Бершадського райкому ЛКСМУ
1989 — перший секретар ЦК комсомолу України
1990 — народний депутат
1996 — голова Народно-демократичної партії; голова Вінницької облдержадміністрації
1998 — народний депутат, голова фракції НДП
1999 — вийшов із НДП, очолив партію ”Собор”
2001 — заступник голови Блоку Юлії Тимошенко
2002 — народний депутат від БЮТу, голова УРП-”Собор”
2005 — прем’єр-міністр Криму; заступник голови Секретаріату президента
2006 — народний депутат від блоку ”Наша Україна”
2007 — кандидат у народні депутати від блоку ”Наша Україна — Народна самооборона”
Одружений, має двох синів та онуку

Оксана ПЕРЕВОЗНА
http://gpu-ua.info/index.php?&id=186193
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Повідомлення Korespondent » 22 жовтня 2007 12:10

№464 (05.10.2007) - ПОДІЛЛЯ

Найдорожчий шкільний обід коштує вісім гривень

У Бершаді за додаткову котлету батьки доплачують
Зображення
Школярі всіх класів обідають 28 вересня у їдальні Чечельницької школи №1. У меню — гороховий суп з грінками, пшенична каша з котлетою, салат з помідорів та яблучний сік. Гроші на харчування школі виділяє Міністерство з надзвичайних ситуацій (фото: Юрій МУРАХОВСЬКИЙ)

У шкільних їдальнях області харчується 90% учнів. Держава виділяє кошти на обіди для 1–4 класів. У районах на тендерній основі обирають фірми, які постачатимуть продукти. Ціни визначають під час проведення процедури закупівлі. Частину коштів додатково здають батьки. Тому вартість обідів у школах області різна.

— Харчування у районах залежить від розвитку району та від підприємств, які там працюють, — пояснює Андрій Лисак з обласного управління освіти. — Найкраще харчування в Козятинському та Липовецькому районах. Там більшість шкіл мають присадибні господарства, за виділені кошти купують лише м’ясо. Із крупами, макаронами їм допомагають підприємства.

У меню обіду Чечельницької школи N1 — суп з макаронами та м’ясом, картопляне пюре, котлети, овочевий салат. На десерт печиво з чаєм.

Троє п’ятикласників з’їли котлети та суп, картопляне пюре залишилося на тарілці.

— Не люблю пюрешки, — кривиться хлопчик.

Печиво діти забрали із собою. З’їдять його пізніше.

Тут щодня безкоштовно харчують учнів 1–11 класів. Гроші виділяє Міністерство з надзвичайних ситуацій. Бо Чечельник розташований у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Обід на одного учня у цій школі коштує найбільше в області — 6–8 грн, залежно від віку дитини.

— У раціоні риба, м’ясо птиці, — каже завгосподарством школи 59-річний Володимир Мураховський. — Іноді в столовій готують голубці та млинці з сиром. Тричі на тиждень дають яблука, виноград, банани, апельсини.

У Бершадській школі N2 обід для старшокласників коштує 2 грн.

— Батьки наперед здають гроші на обід, — розповідає заступник директора з виховної роботи 29-річна Наталя Байдалюк. — Якщо хочуть, аби дітям давали дві котлети чи дві сосиски, то доплачують за це.

— Моя дитина не наїдається у школі, бо порції дуже маленькі, — каже 30-річна мама п’ятикласниці Ірини Олеся Єрмакова. — На батьківських зборах вирішили здавати на 50 копійок більше за кожний обід, зате тепер дітям дають дві котлети чи сардельки.

Учням 1–4 класів безкоштовно дають чай та булочку.

Олена Буланенко навчається у третьому класі Бершадської школи N2. Кожен день мама кладе їй до портфеля бутерброди та яблука. Донька просить грошей.

— Не даю! Вона тратить їх на жвачки, — говорить 26-річна Валентина Буланенко.

Дівчинці не подобаються обіди у шкільній їдальні. Каже, що мама готує смачніше. Щомісяця на харчування дочки батьки витрачають 60 грн.

П’ятикласнику Вадимові Горбачуку батьки дають на обід по 8 грн на тиждень. Хлопчик купує булочку та сік у сусідньому магазині ”Продукти”.

— Там дешевше на 20 копійок, — пояснює Вадим. — Зранку снідаю вдома. Мама варить суп із м’ясом або кашу. Добре наїдаюся.

Однокласник Буланенко Ігор Кравцов ходить обідати до їдальні.

— Я живу в іншому кінці міста, тому не встигаю поснідати вдома, — говорить Ігор. — У столовій тоже не наїдаюся, порції маленькі. Я ще собі після обіду купляю булочку чи крекери.

У шкільній їдальні на прилавку лежать цукерки та печиво, булочки.

У Шаргородській школі м’ясні котлети дають раз на два тижні. У меню — котлета з гороху, моркви смаженої і цибулі. Картопляне пюре та суп із макаронами.

— Замість м’ясних, робимо овочеві котлети, — розповідає директор школи 46-річна Зінаїда Дубчак. — Вони дешевші, й діти, які платять гроші, постійно їх беруть. Велика котлета коштує 40 копійок, а менша — 30. У нас же тендерна система, фірма купує. Так трапилося, що м’ясо на початку року було дороге, й виділені гроші на нього вже закінчуються.

Харчування в сільських школах переважно безкоштовне. Бо їм допомагають сільгосппідприємства.

У школі села Кивачівки Теплицького району батьки платять за обіди 15 грн за місяць. Для учнів молодших класів харчування безкоштовне.

— При школі числиться 1,2 гектара землі, — розповідає директор кивачівської школи Леонід Вайсбурд, 61 рік. — Садимо картоплю, моркву та буряк. У своєму садку збираємо яблука і грушки на варення. Двічі на тиждень дітям дають котлети, рідше рибу.

В обласному центрі безкоштовно харчуються діти з малозабезпечених сімей та учні 1–4 класів. Решта платить за обід по 2 грн.

У вінницькій приватній школі ”Аист” учні молодших класів харчуються тричі, старшокласникам дають сніданок і обід. У середньому обід коштує 5 грн. За місяць батьки молодших школярів платять 400 грн.

У Вінницькій області навчаються понад 67 тис. дітей.

Приблизні ціни на обід у школах

Вінниця
2 грн (приватна школа — 5 грн)
Чечельник 6–8 грн
Шаргород
2,5 грн
Хмільник
2,5 грн (батьки доплачують за сніданок 2 грн)
Бершадь 2 грн
с. Кивачівка
0,5 грн
с. Демидівка 0,7 грн

Валентина МУРАХОВСЬКА
http://gpu-ua.info/index.php?&id=185057
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Убивцю спіймали сільський голова з кумом

Повідомлення Korespondent » 22 жовтня 2007 12:20

№455 (22.09.2007) - СКАНДАЛИ

Убивцю спіймали сільський голова з кумом

8 вересня у власній хаті знайшли убитою 73-річну Марію Уманець із села Бартошівка Оратівського району Вінницької області. З її хати зникла пляшка горілки. Наступного дня у 64-річної Олени Ковальової з сусіднього села Кожанка украли 200 грн.

У крадіжках підозрювали чоловіка, який представлявся соціальним працівником і випитував, де живуть колишні гастарбайтери. Дільничні Оратівського й сусідніх районів повідомили селянам його прикмети.

— Зранку в понеділок 10 вересня до мене прибігли односельчани, — згадує сільський голова села Андрушівка Погребищенського району Василь Оцабера, 32 роки. — Сказали, що в магазині бачили якогось незнайомця. Він як дві краплі води схожий на того, якого описували міліціонери. Хотів купити горілки й продуктів в обмін на годинник.

Сільський голова із 25-річним кумом Миколою Іщенком саме мали їхати до райцентру. Чоловіка побачили на виїзді. Запросили в машину підвезти. Самі по мобільному повідомили, що везуть зловмисника до сільради Плискова, що на шляху до Погребища. Туди мали під’їхати дільничні з Оратова.

— Дорогою він розказував, що повертається до райцентру з заробітків, — згадує сільський голова. — Однак щось запідозрив. Коли під’їжджали до Плискова, вирвався з машини й почав тікати до лісу.

Куми кинулися навздогін. Один біг із правого боку, другий — із лівого. Загнали в кущі, звалили на землю і зв’язали руки ременем від штанів Миколи Іщенка. Міліціонери доправили чоловіка до райвідділу.

— У відділку він став плакати й божитися, що його з кимсь поплутали, — розказує Василь Оцабера.

45-річний Юхим Савченко родом із райцентру Бершадь Вінницької області. Каже, що нікого з рідні у нього немає. Кілька разів чоловіка судили за квартирні крадіжки, одного разу — за зґвалтування. У серпні вийшов із в’язниці.

Проти Савченка порушили кримінальну справу.

Валентина МУРАХОВСЬКА
http://gpu-ua.info/index.php?&id=183024
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Повідомлення Korespondent » 22 жовтня 2007 12:28

№431 (17.08.2007) - ВІННИЦЯ

Помер брат голови обласної ради Дмитро Заболотний
Зображення
51-річний Дмитро Михайлович Заболотний у суботу 4 серпня поїхав перевірити ставок, який орендує в селі Голдашівка Бершадського району. Там скупався. Наступного дня гуляв на весіллі в рідних. У понеділок увечері йому стало зле.

— Думав, що підхопив грип. Сильно боліла голова, підвищилася температура, — каже товариш Дмитра Михайловича, начальник оргвідділу Бершадської райради Петро Гоцуляк, 57 років.

В обласній лікарні встановили, що Заболотний заразився лептоспірозом. Очевидно, інфекцію підхопив у ставку. У ніч на 10 серпня його не стало.

Народився Дмитро Михайлович у селі Кидрасівка Бершадського району. Закінчив Миколаївський суднобудівельний технікум, Київський економічний університет. Працював начальником цеху на ”Криворіжсталі”. У Бершадь повернувся 11 років тому.

Дмитро Заболотний був засновником бершадської фірми ”Стар” із ремонту сільгосптехніки та співвласником місцевого машинобудівельного заводу. П’ять років очолював бершадський футбольний клуб ”Нива”. Вклав власних 870 тис. грн у будівництво стадіону зі штучною травою.

— Без футболу він жити не міг. Мав звання майстра спорту, — каже Гоцуляк. — У Кривому Розі грав при заводському клубі. Вболівав за місцевий ”Металург” та київське ”Динамо”.

У 2005-му організована Заболотним дитяча футбольна команда посіла на всеукраїнському чемпіонаті перше місце.

— За свої гроші цього року хотів відкрити дитячу футбольну школу з двома штучними полями, — додає президент федерації футболу Вінниччини Ігор Гатауллін.

Разом із дружиною Дмитро Михайлович жив у Бершаді у двоповерховому будинку. Збудував його після переїзду з Кривого Рогу. Доньки, 22-річна Люба та 27-річна Ольга, живуть у Вінниці.

Поховали Дмитра Заболотного на кладовищі села Агрономічне під Вінницею. Поминали в їдальні агроуніверситету.

Голова облради Григорій Заболотний старший за рідного брата на чотири роки. Вони одружені з рідними сестрами.

Аріна КАНТОНІСТОВА
http://gpu-ua.info/index.php?&id=177940
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Мати й донька Курінкови живуть із рідними братами

Повідомлення Korespondent » 22 жовтня 2007 12:45

№416 (27.07.2007) - ЛЮДИ

Мати й донька Курінкови живуть із рідними братами

Раніше у них був спільний коханець
Зображення
Наталя Курінкова з донькою Крістіною і мамою Надією в материному будинку (фото: Надія ШТУПУН)

Наталя Курінкова, 16 років, живе із 37-річним Володимиром Санду. Його молодший брат, 35-річний Василь, живе з матір’ю Наталки, 36-річною Надією. Обидві пари не розписані. Чотири роки тому в матері та доньки був один коханець — 45-річний Юрій Чорба.

Мешкають усі ”на поселку” за 3 км від села Верхівка Тростянецького району на Вінниччині. Наталці сільська рада виділила хату, що розташована за кількасот метрів від помешкання її матері.

Дівчина позаторік покинула школу, а три місяці тому народила доньку Крістіну. Живуть родини із заробітків: сапають буряки, збирають яблука.

Наталя гуляє з донькою біля свого будинку. Володимир порається на подвір’ї, носить пісок — подружжя робить ремонт. Наталя пропонує піти до будинку матері, де вони тимчасово живуть. Кладе дитину в коляску, цілує в щоку чоловіка.

— З Юрою мама через свою подружку Іванну познайомилась, — розповідає дорогою. — Іванна сама з ним жила, а тоді надоїв, видно. От вона і стала його мамі нахвалювати. Казала: ”Ой, він такий гарний, ти ще будеш спати, а він вже їсти наварить, на городі буде сапати”.

Хата Надії покосилася набік. Паркану немає. У хаті дві кімнати. Вікна брудні, на дверях висить темний від пилу тюль. Кімната Наталки закривається на ключ. Надія часто заходила туди і брала без дозволу продукти та гроші. Доньці це набридло, і вона поставила на дверях замок.

— Так той Юра зовсім з головою не дружив, — продовжує Наталка. — Як трезвий, то ще людина. А як вип’є, то і мама бита не раз була, і на вулиці, було, ночувала.

До хати заходить Надія. У неї поганий зір, тому носить окуляри з товстими скельцями.

— Він такий ізверг, — додає вона. — Було поб’є мене, я кров’ю стікаю, а він і воду повиливає, щоб я напитися не могла. Це через нього я Сашку семимісячним родила.

2-річний хлопчик зараз живе у притулку в Тульчині.

— Я його 9 квітня родила, а перед цим Юра мене побив, і я надворі ночувала. Зранку пішла за три кілометри у село вітаміни получати, а поки додому вернулася, вже й ноги переплела. На ґанку тільки плюшку встигла послати, і тут же родила ніжками уперед.

Сусідка викликала швидку допомогу. Надію забрали спочатку до Тростянецької, а потім до Вінницької обласної лікарні.

— Пролежала я там чотири місяці. А тим часом цей Наташу забрав і в Бершадь повіз, — суворо дивиться на доньку.
Зображення
Жінки замовкають. Надію з вулиці кличе її новий чоловік — Василь.

— Я мамі нічого не розказувала, — шепоче Наталя, поглядаючи на двері. — Але ще як мені 12 років було, Юра мене на поле повів горох збирати. Там мене перший раз мав. А тоді сказав, що як не буду з ним ходити, то повбиває нас усіх. Він такий дурний! Раз так поскандалив, що козу забив. А як не хтіла з ним йти, маму бив.

Далі Наталя розповідає про те, як жила з Юрієм на цвинтарі у Бершаді.

— Він сторожем був, спали на одній кроваті. А як бив, то на вулиці ночувала, — не піднімаючи очей, колише доньку. — Він мені сказав записку участковому міліціонеру написати, шо я сама прийшла і ніяких претензій до нього не маю.

Наталя прожила з Юрієм Чорбою дев’ять місяців. Наприкінці 2005-го Надія звернулася до міліції, його затримали і відправили на місяць до психлікарні. Наталя повернулася додому. Тоді ж до неї переїхав Володимир. У Бершаді він залишив дружину з донькою-підлітком.

Наталя каже, що познайомилися вони на цвинтарі. Юрій запросив Володимира в гості.

— Спочатку Юра казав, що я його дочка, — згадує Наталка. — Але у Бершаді всі знали, що то не так.

До кімнати повертається Надія.

— Як сюди переїхали, то Володя свого брата молодшого в гості пригласив, — розповідає вона. — Так і зійшлися: Наташа зі старшим, а я — з молодшим. Тепер у мене чоловік молодший за мене на рік, а зять старший на рік. Це мій четвертий чоловік. Перший і другий померли, третій — псих Юра. Я його жаліла, бо у нього мама померла, є 16 братів і сестер. Тільки вони не родичаються.

Другим чоловіком Надії був Григорій. Каже, що був роботящий, тільки мав хворі легені, тому помер рано. Прожила з ним п’ять років.

— А від першого чоловіка Володимира у мене дві дочки: 18-річна Лариса, вона одружилась і в Крижополі живе, і Наташа, — Надія задумується. — Він сваритися зі мною частіше став і все до свекрухи ходив, своєї мами. Якось прийшла до неї чоловіка шукати, а свекруха з пляшкою і мискою на горище лізе. Я за нею тихцем підлажу, а вони вже й пороздягалися там.

Надія розлучилася з Володимиром 13 років тому. Він до самої смерті 2000-го жив із власною матір’ю. Наталя слухає і всміхається. Каже, що кілька місяців тому бачила Юру в сусідньому селі:

— Обізвав мене курвою, то мій Вова на нього крикнув так, що той ще довго не оговтається. Головне, що він більше до нас не поткнеться, бо вдома чоловіки є. А так би ще довго мучив.

На початку літа правоохоронці заарештували Юрія за спробу зґвалтування 5-річної дівчинки в Бершаді.

Юрій Чорба виріс у будинку-інтернаті для розумово відсталих дітей. Був уже двічі судимий — за співжиття з неповнолітньою дівчинкою та за мужолозтво з неповнолітнім хлопцем.

Надія ШТУПУНhttp://gpu-ua.info/index.php?&id=174731
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

У південних районах газ замінить електроенергія

Повідомлення Korespondent » 22 жовтня 2007 13:20

№411 (20.07.2007) - ВІННИЦЯ

У південних районах газ замінить електроенергія

Негазифікованими залишаються половина сіл Вінниччини
Зображення

Жителька села Могилівка Жмеринського району Тетяна Мостова та її трирічна онука Крістіна в себе в хаті. Дитина сидить на газовому бойлері. Позаду видно стару грубу. Її Мостові не розбирають, бо вона в будь-який час може замінити газове опалення (фото: Надія ШТУПУН)

Райцентри Чечельник, Піщанка, Чернівці, Муровані Курилівці, Ямпіль, Бершадь, Могилів-Подільський розташовані далеко від основної газової магістралі. Проводити до них газ — занадто дороге задоволення, кажуть спеціалісти ”Вінницягазу”.

— Ми на газ і не розраховуємо. Найближчий газопровід від нас за 100 кілометрів у Тульчині, — каже заступник голови Піщанської райдержадміністрації 55-річний Анатолій Тимчак. В його районі немає жодного газифікованого населеного пункту. — Робимо експеримент із переводу району на опалення електроенергію.

Електрикою опалюватимуть усі будинки включно з приватними. Через це різко збільшиться навантаження на мережі. За рахунок бюджету мають провести реконструкцію електропідстанцій, поставити нові опори, замінити дроти.

Для експерименту першими на електрику переведуть села Трибусівка та Грабарівка в Піщанському районі. Біля них уже почали переобладнувати підстанції та трансформатори. Область на це дала 920 тис. грн.

— Мережі будуть змінені ”до гусака”, тобто до кожної хати, — пояснює Анатолій Тимчак. — Як і з газом — держава підводить ”трубу”, а люди за свої кошти роблять усе в домі. Економія буде завдяки зональним лічильникам, які рахуватимуть електроенергію за різними тарифами. Для обігріву використовуватимуть тільки дешеву нічну енергію.

Лічильники та електрообігрівачі люди купуватимуть самі. Найдешевші, малопотужні однофазні зональні лічильники коштують до 300 грн, трифазні — 1 тис. грн. Найдешевші обігрівачі-конвектори обходяться в 250–300 грн. На одну хату їх треба 3–4 штуки.

Зональні лічильники запрограмовані на облік трьох видів електроенергії. Нічна, з 23.00 до 6.00, коштує 8 коп. Денна, з 10.00 до 18.00 — 18 коп. У години-пік, із 18.00 до 23.00 та з 6.00 до 10.00, — 28 коп.

Газ дорожчає, а електроенергії в Україні перевиробництво

Лічильник не накопичує та не економить енергії. Він показує, коли вигідніше вмикати обігрів.

В обленерго запевняють, що електрика вигідніша за газ. Опалювати нею будинок на 3–4 кімнати коштує 200 грн на місяць. Газом — 120–130 грн. Проте газ постійно дорожчає, а електроенергії в Україні, особливо нічної, перевиробництво. До того ж за проведення газу господар платить 5 тис. грн.

Села Трибусівка та Грабарівка мають перейти на опалення хат електрикою цієї зими.

— Ми розраховували на газ, але так як його вести невигідно, то й на електроенергію згодні, — говорить голова села Трибусівка Віра Огородник, 49 років. — Поки що жодних видимих робіт у нас не проводиться. Не знаю, як вони збираються до зими вправитися.

Жителі Трибусівки ще торік почали встановлювати зональні лічильники.

— Минулої зими ми переважно електрикою опалювалися. Купили трифазний лічильник, кілька обігрівачів. Усе в дві тисячі обійшлося, — розповідає 32-річна Інна Віктюк. — За місяць набігало десь на 100 гривень. Удень інколи дровами палили. Грубку не можна викидати, бо ж їсти на самій електриці багато не звариш. Удень вона дорога.

Селяни згадують, що в радянські часи більшість хат опалювали електрикою.

— Кіловат копійку стоїв, — говорить Юлія Ногаль, 50 років. — А тоді вже 4 копійки став, потім 8. От ми й відключилися. Весною знову підключилися, зональний лічильник поставили. Економії не відчули. Кажуть, зимою краще буде. Ми економити вчимося. Стіраю я тільки після 11 вечора. Тоді ж і електромлин включаю.

Наступними на електрику переведуть село Трудове Піщанського району та саму Піщанку.

Селяни, які торік провели собі газ, кажуть, що ніколи від нього не відмовляться.

— Та ви що?! — сплескує руками жителька села Могилівка Жмеринського району Тетяна Мостова, 42 роки. — Ви гляньте, яка в хаті чистота. Ні тобі дров, ні вугля. І за балонами не треба бігати й економити. Аби наш голова Іван Брацлавець не поміг кредит узяти на проведення газу, то ми б його ще до сьогодні тягли. Обійшлося все в 5 тисяч гривень на хату. У Демидівку досі тягнуть трубу, бо грошей нема.

Тетяна бере на руки 3-річну онуку Крістіну. Вона народилася, коли газу не було.

— А зараз ми відчули, як добре з газом, коли мала дитина в хаті. Це ж і покупати можна, вода гаряча постійно. Вже й не знаю, як би ми обходилися без нього, — обіймає онуку. — Грубку ми все одно не викидали. Мало лі що може бути. Нас високими цінами на газ лякають.

Перший газопровід був прокладений через Вінниччину 50 років тому. Нині газифіковано 569 міст і сіл — половина всіх населених пунктів області.

Газифікація Вінниччини
Зображення

Надія ШТУПУН
http://gpu-ua.info/index.php?&id=173644
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Повідомлення Korespondent » 22 жовтня 2007 13:30

№383 (08.06.2007) - ЛЮДИ

Володимир Горбатюк викликає ”дощі по договору”

За гектар бере 50 копійок
Зображення

Володимир Горбатюк каже, що за дощі з ним розплатився лише один замовник. Інші не хочуть платити (фото: Надія ШТУПУН)

72-річний пенсіонер Володимир Горбатюк із райцентру Бершадь на Вінниччині виконує замовлення на дощ. Із кожного гектара, на якому випали ”його” опади, бере по 10 центів або 50 коп.

Двері старої хати відкриває білобородий дід у синіх трусах. За кілька хвилин виходить у спортивних штанах. У руках тримає документи. Запрошує на поламану лавку під стіною хати. Поправляє гнилу дошку. Скаржиться, що не має грошей полагодити.

— І сил нема город обробити, — киває на зарослу бур’яном леваду. Сідає за поламаний стіл на трьох ніжках. Показує видрукуване оголошення: ”Дощі по договору. Ціна: одна гривня з кожних двох орних гектарів за 30–60 мм дощів за 15 днів”.

Витягає з прозорого файлу пожовклі від часу папірці. Показує свою угоду від 2003-го з казахським фермером Селик Баєм Муленовим.

— Диви, Каролінск Каргандінської області с. Нуркен, — зачитує без окулярів. — Область науки: биолокация (лозоходство), с телепортацией циклона с осадками. Исполнитель обязуется с 28 июня по 31 июля выдать количество осадков на пахотные земли заказчика на 50% больше зафиксированных в последние 10 лет на данный период”.

Нижче стоїть ціна в доларах та тенге, національній валюті Казахстану.

— Мне эти тенге не нужны. Это для них, чтоб понятно было, — за інерцією по-російськи продовжує дід. Усю свою роботу і навіть пенсію Горбатюк рахує в доларах. В Україні просить за гектар, скроплений дощем, по 10 центів. У Казахстані, під час засухи, правив півдолара.

Володимир дістає ксерокопію газети. У ній описано, як бородатий чоловік з України об’їжджав господарства у Казахстані й підписував угоди. Сказано, що над полями справді пішли сильні дощі.

— Але казахи зі мною не розплатилися, — скаржиться. — За все врем’я тільки один чесний чоловік попався. Потомок древніх козаков у Ростові був, добрєйшей душі чєловєк, Іван Сєргєєвич Крайніченко. Узимку позвонив, снігу на свої 7 тисяч гектарів просить. Наперед вислав ціну тонни зерна. Приїхав, а там уже начальники 5 областей зібралися. Притягнув я йому сніг на поля, всім понравилося. Жив у кращій гостініці, в якій письменник Михайло Шолохов зупинявся. А інші не захтіли платити, хоч їхні поля теж під снігом були. Мені, аби вернутися додому, ше банку крові прийшлося здавати.

Зображення

Горбатюк довго жив у Казахстані. 24 роки тому Володимир був у комі, пережив клінічну смерть. Каже, в таких людей відкриваються надзвичайні здібності.

— Лежу якось під грушею, а коло фіртки дві молодиці бідкаються, шо городи горять. Вдруг начинаю ощущать, шо мої мислі хлинули по напрямку розмови тих молодиць. І вирісовується переді мною радуга — багато пучків. Один відділився, а другий — лише наполовину. Так, наче цифра ”півтора”. І от через півтора суток хлинув лівень.

Цікавлюся, чому не забезпечив дощі в травні, під час засухи.

— А ти попрацюй рік без зарплати, — сердиться дід. — Я мушу їсти і пити, інколи й нерозведений вживаю, — глухо посміюється. — Мені треба енергію постоянно підпітувати. На міждународному з’їзді екстрасенсів у Тбілісі 2003 року сказали, шо я — один із небагатьох, хто пользується позитивною енергією.

При згадці про з’їзд Володимир усміхається.

Дружина лізла на горище, впала і померла

— Ті екстрасенси крепущо хапалися за живіт і реготали — тако, шо аж кутні зуби було видно. Кричали: ”Ну и нахалюга ж ты, ну и обманщик! Когда нам не хватало на хлеб, мы тоже жульничали по мелочи, но так...”. Бо вони можуть воздействовать на предмети лише в радіусі 10 метрів.

Питаю, чи рухає предмети.

— Це мелочі, я таким не займаюся, — відмахується чоловік. — Я не цирковий артіст розважати публіку. Можу притягти циклон на кілька областей. У договорі є графа, шо замовник не буде мати претензій, якшо такі самі дощі підуть на сусідньму полі.

Горбатюк пропонує агропромисловому міністерству виділяти йому гроші на погоду.

— Дотації для фермерів виділяють, то хай би організовано замовили погоду для них, — каже він. — По 10 центів із гектара ріллі за погоду цілий рік — це ж смішно. А який урожай буде!

Зізнається, що розмовляти з начальством важко.

— Павліченко Анатолій був багато років у селі Флорино головою колгоспу, очолював сільське господарство в районі. Я помагав йому безліч разів. Прошу: дайте мені два дня, і буде хлюпать. Але спочатку заплатіть. Бо як зроблю шо, то потом недєлю чи й двє пузирі пускаю — чуть живий після мощнейшего витоку енергії.

Начальник управління агропромислового розвитку Вінниччини Анатолій Павліченко, 56 років, добре пам’ятає земляка Володимира Горбатюка.

— Така цікава людина, чудо, — посміхається, почувши ім’я. — Розказували, що щаблі на драбині підпиляв. Дружина його лізла на горище, впала, так і померла. Дивак. У священики хтів висвятитися, геть і бороду відпустив.

Про приманювання дощів Павліченко також знає.

24 роки тому Володимир був у комі

— Горбатюк у Криму брав офіційне повідомлення у гідрометцентрі. Що з такого-то по таке число в такій-то місцевості 8 років не йшли дощі. Заключив договір, із гектара взяв по гривні. У них досі заборгованність перед ним величезна. Розказували, що дощі таки пішли.

На запитання, чи вірить у надзвичайні здібності земляка, Павліченко відповідає трохи спантеличено.

— Хто його зна? Я ще начальником районного відділу був. Скосили ми горох, тільки перевернули — дощі пішли. Він звоне: каже, що може помогти. Як і обіцяв: на другий день дощ перестав. На третій знов нема. Каже: три дні потримаю, а більше не можу. Але нам і того хватило.

Павліченко починає сміятися, згадуючи, як Горбатюк писав у гідрометцентр.

— Хтів, аби йому офіційну сводку на місяць дали. А він би все навпаки зробив. Начальник спочатку щось відписував, а тоді ховався від нього, бо надоїв.

Після випадку з покосами гороху Павліченко послугами Горбатюка не користувався.

— Дорого він бере, — зауважує. — За гарну погоду загадав 15 кілограмів м’яса. Каже, енергії багато тратить. Бо робить погоду не тільки в одному господарстві, а на всій європейській частині України. Довелося йому трохи продуктів підкинути. Він же не обробляє город, лєнтяй.

Надія ШТУПУН
http://gpu-ua.info/index.php?&id=166467
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

”Оболонь” випустила два слабоалкогольні напої

Повідомлення Korespondent » 22 жовтня 2007 14:34

№339 (30.03.2007) - ЇЖА

”Оболонь” випустила два слабоалкогольні напої

У київських магазинах з’явилися два нові слабоалкогольні коктейлі від столичного заводу ”Оболонь”. ”Текіза” і ”Махіто” зроблені за кубинськими рецептами. Їх виробляє дочірнє підприємство ”Оболоні” — завод у місті Бершадь Вінницької обл. Перші пляшки напою зійшли з конвеєра три місяці тому.

”Текіза” зроблена з ароматизаторами лайма та пітахаї. За задумом виробників, таке поєднання має нагадувати текілу. У напої 7% алкоголю. Але він — хмільний, бо газований. У ”Махіто” смак білого рому з лимоном і м’ятою. Кубинський ”Махіто” був улюбленим коктейлем письменника Ернеста Хемінгуея.

Нові напої коштують 2,4 грн. Тепер у ”Оболоні” є дев’ять слабоалкогольних коктейлів.

Юлія НЕДОПИТАНСЬКА
http://gpu-ua.info/index.php?&id=155909
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Леонід Рибак 150 разів звертався до суду

Повідомлення Korespondent » 22 жовтня 2007 14:41

№294 (25.01.2007) - ПОДІЇ

Леонід Рибак 150 разів звертався до суду

Будівельник із Бершаді думає потрапити до Книги рекордів Гіннеса
Зображення
Житель міста Бершадь Вінницької області Леонід Рибак у своєму авто. Чоловік каже, що з кожним наступним позовом у нього з’являється все більше азарту (фото: Аріна КАНТОНІСТОВА)

Близько 150 позовних заяв за три роки подав до суду житель міста Бершадь Вінницької області Леонід Рибак. Він вважає, що це — світовий рекорд, і сподівається бути занесеним до Книги рекордів Гіннеса.

Розмовляємо з Леонідом Михайловичем у його білому ”бусику” марки ”фольксваґен”. Він сидить за кермом. Каже, що ідею з реєстрацією рекорду підкинув заступник голови районного суду Анатолій Куйзіда.

— Кілька місяців тому прийшов до нього з новою заявою, а він каже: ”Ти, напевно, хочеш потрапити до Книги рекордів Гіннеса. Вже більше 100 позовів подав”. А я і не звертав на це уваги. Тоді написав офіційного листа з проханням указати точну кількість позовів. Мені відмовили. Довелося самому підрахувати.

У 2000–2003 роках Леонід Рибак працював головою колективного сільськогосподарського підприємства ”Агрофірма Війтівська”.

— За цей час підприємство погасило половину заборгованості, що залишилася від колишнього збанкрутілого колгоспу — півтора з трьох мільйонів гривень. Коли я приймав господарство, там було 350 працівників. А я подвоїв кількість робочих місць, — хвалиться Леонід Михайлович. — Ми випускали макарони, виробляли олію, ковбасу, відкрили ресторан і п’ять магазинів. Поставили млин. Вирощували нутрій — м’ясо на базар, а зі шкурок шили шуби.

Наприкінці жовтня 2002-го в Бершаді зібрали на нараду керівників сільськогосподарських підприємств району, — пригадує Леонід Рибак. — І наказали дати гроші на будівництво особняка для прокурора Вадима Губка. Мені вписали 6800 гривень, іншим до 9500 доходило — залежно від величини господарства. А загалом треба було зібрати 170 тисяч гривень. Я та ще шестеро колег запротестували. Гроші зібрали з більш піддатливих, а нас почали ”пресувати”. Двох притягнули до суду за те, що вони начебто майно розпродували, податки не платили. Дали по два роки умовно. Вони й опустили руки, пішли з роботи.

Треба було зібрати 170 тисяч гривень

Будинок прокурора у Бершаді — з євроремонтом, має 200 кв. м. Леонід Михайлович каже, що 2003 року за його вартість можна було б купити в райцентрі п’ять однокімнатних квартир.

— Я написав скаргу до Генпрокуратури. Прокуророві Губку винесли догану за ”безпринципність і нескромність”, а будинок узяли на баланс міської ради, — розповідає Рибак.

Однак на цьому він не зупинився. Продовжував писати скарги на незаконні дії районного прокурора.

— На мене почали відкривати кримінальні справи, наче я майно розкрадав, податки не сплачував, зловживав своєю посадою, — згадує Леонід Михайлович. — А ще звинуватили в тому, начебто я вербував дівчат до Ізраїлю. Зрештою більшість справ закрили. Вінницька обласна прокуратура визнала їх безпідставними і надуманими. А кілька моїх справ дійшло до обласного апеляційного суду та до Верховного суду України. Деякі з них я виграв.

Рибак вимагає, щоб йому відшкодували півтора мільйона гривень матеріальних та моральних збитків. Він каже, що тільки на ведення процесів йому довелося викласти близько $35 тисяч.

Леонід Михайлович — будівельник із 30-річним стажем. Виховав двох синів — 27-річного Михайла та 26-річного Григорія. Обидва працюють юристами, старший — у столичній компанії ”Зернопродукт”.

Рибак запевняє, що став асом у правозахисній галузі. Консультує сусідів, друзів, знайомих.

— Моя дружина, 56-річна Діна Никодимівна, уже втомилася від усієї цієї судової тяганини, — зізнається Леонід Михайлович.

— А я тільки розпалився. Мого досвіду вже, напевно, вистачить і на те, щоб самому стати прокурором. А так усе в нас нормально. От тільки сини женитися не хочуть.

Офіційно Рибак і досі числиться головою колгоспу. Однак за судовими тяганинами часу на господарство не вистачає. Тому підприємство занепадає, майно розкрадають. Сам Леонід Михайлович заробляє на життя дрібним бізнесом — продає овочі, фрукти, іншу сільськогосподарську продукцію.

Аріна КАНТОНІСТОВА
http://gpu-ua.info/index.php?&id=147394
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

В аварії загинуло п’ятеро пасажирів маршрутки

Повідомлення Korespondent » 22 жовтня 2007 15:33

№147 (20.06.2006) - ПОДІЇ

В аварії загинуло п’ятеро пасажирів маршрутки

П’ятеро пасажирів маршрутки загинули 18 липня на трасі біля села Флорине у Вінницькій області. Більшість загиблих — літні жінки, які першим ранковим рейсом їхали із села Яланець до райцентру Бершадь на базар.

Не стало 74-річної Катерини Гладій, 69-річної Ганни Вудвуд, 75-річних Христини Чорненької і Марії Божок, 55-річного Петра Бондаря. 69-річну Галину Візнюк, 54-річну Антоніну Чорненьку та 78-річну Галину Божок відвезли в Бершадську райлікарню із черепно-мозковими травмами та чисельними переломами. Всього в салоні було 13 пасажирів.

— Навколо зеленіють дерева, поля, вперше за останні тижні вийшло сонце, а скрізь кров, — майор Вінницького обласного УДПС Володимир Мотичко з жахом згадує, як побачив наслідки аварії. — Пошкодження білої маршрутної ”ГАЗелі” на перший погляд здавалися незначними. А метрів за 20 від розбитого ”буса” прямо на дорозі лежала одна із жертв — бабуся, яку від удару викинуло через вікно. Гострі краї шибки їй порізали живота.

Аварія сталася близько 5.30 ранку. 27-річний водій Бершадського АТП-10527 Юрій Чорнокульський не помітив припаркованої на узбіччі приватної вантажівки ГАЗ-53. Машина їхала на той же базар і була вщент заповнена дровами на продаж. По дорозі до Бершаді в її баку закінчився бензин.

Дорога біля села Флорине рівна, без ям, ширина шляху майже 7 метрів. Але водій маршрутки, яка правим боком протаранила вантажівку, стверджує, що в момент удару його увага була зосереджена на роз’їзді із зустрічним автомобілем.

Одна із загиблих пенсіонерок начебто доводиться хрещеною матір’ю голові Вінницької облради Григорієві Заболотному.

Роман КОВАЛЬСЬКИЙ
http://gpu-ua.info/index.php?&id=116889
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

На Вінничині маршрутка зіштовхнулася з вантажівкою

Повідомлення Korespondent » 22 жовтня 2007 15:40

(9:53) 19.06.2006

На Вінничині маршрутка зіштовхнулася з вантажівкою

Внаслідок зіткнення маршрутного таксі з вантажним автомобілем у Вінницькій області загинуло 5 людей, ще 6 травмовані. Про ДТП повідомило Міністерство з надзвичайних ситуацій.

Аварія сталася в неділю, 18 червня біля села Яланець Бершадського району на автодорозі Бершадь - Балта.

Маршрутне таксі "Газель", що їхало за маршрутом Яланець - Бершадь, врізалося у вантажівку "ГАЗ - 53", що стояла на узбіччі дороги.

Причина ДТП - встановлюється. За фактом події правоохоронці проводять розслідування, повідомляєІнтерфакс.

http://gpu-ua.info/index.php?&id=116762
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Воротар “Кримтеплиці” отруївся газом

Повідомлення Korespondent » 22 жовтня 2007 15:47

(17:09) 27.03.2006

Воротар “Кримтеплиці” отруївся газом

У ніч з минулої п'ятниці на суботу загинув голкіпер футбольного клубу “Кримтеплиця” Євген Сухіна, 23 роки. Він отруївся чадним газом у власній квартирі.

– У п'ятницю ми гарно зіграли з футбольною командою “Бершадь”, — розповів ГПУ” Олег Федорчук, 45 років,

головний тренер “Кримтеплиці”. — Розгромили їх із рахунком 3:0. Женя за всю гру не пропустив жодного м'яча. Просто молодець.
Увечері футболісти святкували перемогу. Сухіна пішов додому рано.

— Він взагалі був дуже правильним гравцем, — сказав головний тренер. — Дотримувався жорсткого режиму, ніколи нічим не зловживав.

На ранковому тренуванні у суботу Євгена не було. Тренери та футболісти одразу забили тревогу — немає голкіпера. В обід того ж дня Сухіну знайшли мертвим у своїй квартирі. Разом з ним побачили мертву дівчину футболіста.

– Хтозна, чому Женя помер, — сказав Олег Федорчук. — Очевидно, отруївся газом. У квартирі працювала газова колонка.

До свого 24-річчя хлопець не дожив усього місяць.

Євген Сухіна грав у футбол за команди “Динамо-2” та “Динамо-3”. На початку березня перейшов до “Кримтеплиці”. За нову команду зіграв усього три гри.

http://gpu-ua.info/index.php?&id=106998
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Найбільше газет передплачують у Бершадському районі

Повідомлення Korespondent » 24 жовтня 2007 12:01

№469 (12.10.2007) - ПОДІЛЛЯ

Найбільше газет передплачують у Бершадському районі

У Бершадському районному відділенні ”Укрпошти” 9 жовтня відзначали свято поштаря. Листоношами в районі працюють 295 жінок.

— Поштарі звикли 16 листопада відзначати День працівників радіо, телебачення та зв’язку. Та яке відношення ми маємо до цих професій? — зауважує начальник районного відділення ”Укрпошти” Леонід Івасишин, 59 років. — От і зробили собі окреме свято.

П’ятьох кращих листонош району місцева влада відзначила преміями по 100 грн. Від ”Укрпошти” ще п’ятьом вручили по 50 грн. На концерті в будинку культури виступали місцеві колективи.

— Приїхали колеги з Гайворону Кіровоградської області. Подарували смачнючий 10-кілограмовий коровай, — розповідає Івасишин. — А взагалі святкували два дні, бо спочатку поїхали поздоровити листонош із Чечельника — цей район приєднали до нашого відділення.

На свято прийшла колишня листоноша 78-річна пенсіонерка Євдокія Поштаренко з Бершаді. Працювати поштаркою їй колись запропонував майбутній чоловік. Жінці тоді було 16 років.

— А Петро був заступником начальника міського відділення. За два роки ми одружилися, — розповідає Євдокія Василівна. — Інколи захожу в гості до колег. Працювати їм тепер у чомусь легше. Кращі дороги, транспорту більше. Але жаліються, що зарплата маленька, від 300 до 450 гривень.

Бершадське районне відділення ”Укрпошти” вважається найкращим на Вінниччині з доставки пошти та платежів. У середньому сім’я району передплачує газет і журналів на 24 гривні на рік. Це найбільше в області. На Вінниччині працює 2,5 тис. листонош.
http://gpu.ua/index.php?&id=186185
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Через нестачу кормів селяни здають худобу

Повідомлення Korespondent » 24 жовтня 2007 12:05

№421 (03.08.2007) - ВІННИЦЯ

Через нестачу кормів селяни здають худобу
Зображення
Жителька райцентру Чечельник Тетяна Тройцюк (праворуч) бідкається сусідці Марії Арсиневич, що вже півтора місяця не виганяє корову на пасовище. Уся трава вигоріла (фото: Олена ПЕТРИК)

У липні у південних районах області люди почали віддавати свиней та худобу на забій — нічим годувати. Раніше у цей час тварин купували, щоб вигодувати до весни.

— Здають навіть телят малих. На городах усе покрутилося, посохло, — каже 42-річна Ганна Гром, секретар сільради села П’ятківка Бершадського району.

Через посуху в Бершадському, Чечельницькому, Тростянецькому, Томашпільському, Ямпільському та Погребищенському районах людям важко прогодувати навіть одну корову. Трава на пасовищах вигоріла, бо від травня не було жодного хорошого дощу.

69-річна Тетяна Тройцюк із Чечельника півтора місяця не виганяє корову пастися.

— Чого її там мучити жарою. Тільки реве на полі, — каже жінка. — Годую вдома сіном, люцерною, порізаними кабачками.

Від спеки земля на пасовищах за Чечельником потріскалася. Листя на деревах посохло й облітає. Господарства поки що мають чим годувати худобу. Та з кормами буде дедалі тяжче.

— Сподівалися на кукурудзу, а вона вже засихає, — каже начальник районного управління агропромислового розвитку 41-річний Василь Бондаренко. — У кого з людей більше однієї корови, то здають.

У середньому по області за 1 кг живої ваги свині платять 5–7 грн, за рогату худобу — 6–8 грн. У Бершадському районі заготівельники Львівської та Кіровоградської областей купують свиней по 9–10 грн за 1 кг. Місцеві дають 7,5 грн за кіло свині вагою понад 100 кг.

Літинський м’ясокомбінат купує свиней по 9 грн за 1 кг.

— Ми ще нормально живемо, — каже директор Анатолій Кутинський, 61 рік, — Маємо господарство. Коли люди не везуть тварин, то раз — і закололи свою партію.

Заступник начальника облуправління агропромислового розвитку Анатолій Германюк каже, що до нового року ціна на м’ясо збільшиться вдвічі. Узимку через зменшення поголів’я здаватимуть значно менше худоби.

Олена ПЕТРИК
http://gpu.ua/index.php?&id=175826
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Отруту проти амброзії роздають безплатно

Повідомлення Korespondent » 24 жовтня 2007 12:08

№397 (28.06.2007) - ВІННИЦЯ

Отруту проти амброзії роздають безплатно
Обласна інспекція з карантину рослин закупила на 50 тис. грн отрути для знищення амброзії — бур’яну, що викликає алергію. Найбільше амброзії в Піщанському, Оратівському, Тростянецькому, Бершадському районах, — оцінюють в інспекції.

— У Піщанці зривна бомба з цією амброзією. Вона скрізь. Вдумайтеся, 755 гектарів уражено! — каже начальник інспекції з карантину Микола Неїлик.

Він показує оброблене отрутою поле господарства ”Сад України” в Піщанському районі. Поміж зеленою кукурудзою видно посохлий коричневий бур’ян.

— Обробили нашим ”Естероном”, — вириває всохлу амброзію Неїлик.

Препарати роздають господарствам, де на полях амброзії найбільше.

— Це суттєва допомога. Хімікат дорогий. А нам дали його безплатно 80 літрів, — каже голова ”Саду України” Володимир Колісник.

Отрутою обробляють і узбіччя доріг та пустирі. Хімікат токсичний, тому в людних місцях амброзію скошують або виривають уручну.

Амброзія схожа на полин темно-зеленого кольору. Цвіте весь липень. Квіти подібні до глухої кропиви, дрібні, жовтого кольору. Від їхнього пилку починається задуха, нежить, сльозяться очі. Лікарі радять після прогулянок приймати душ, промивати обличчя. Відчинені вікна слід завішувати марлею.

У Вінниці багато амброзії біля шкіл N12, 13 та в районі олійно-жирового комбінату.

Олена ПЕТРИК
http://gpu.ua/index.php?&id=170214
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Вадима Хабібуліна через дівчину вбили товариші

Повідомлення Korespondent » 24 жовтня 2007 12:16

№392 (21.06.2007) - СКАНДАЛИ
Вадима Хабібуліна через дівчину вбили товариші

Один із них бере всю вину на себе
Зображення
Росіянин Максим Газізов (ліворуч) разом з українцем Андрієм Трохименком за ґратами в залі суду райцентру Бершадь Вінницької області (фото: Надія ШТУПУН)

Бершадський райсуд Вінницької області слухає справу про вбивство Вадима Хабібуліна, 20 років. Звинувачують місцевих хлопців 19-річного Андрія Трохименка та 16-річного Максима Газізова, який приїхав гостювати до баби з Росії.

Дев’ятеро підлітків із Бершадського району зібралися в хаті одного з них. Святкували Водохреща у селі Флорино біля райцентру. Коли частина компанії вже розійшлася, виник конфлікт Вадима з Максимом і Андрієм. Хлопці витягли Вадима на вулицю. Там його лупцювали, вибили око. Потім витягли з кросівка шнурок і ним душили. Наостанок проткнули тіло палицею й кинули в каналізаційний люк. На третій день про пригоду проговорився один із учасників гулянки Вадим Кирсіцький.

Андрія Трохименка затримали вдома. Максима Газізова впіймали на шляху до аеропорту Бориспіль, звідки той збирався летіти в Росію до батьків. Спочатку Андрій звинувачував Максима. Потім узяв вину на себе.
Зображення
Фото Вадима Хабібуліна зі шкільного випускного альбому 2004 року
Перед приміщенням суду групами стоять родичі. Найбільша — батьки, рідні та знайомі Андрія Трохименка. 38-річна тітка Максима разом із його двоюрідною бабусею стоять осторонь. Мати покійного Вадима сидить сама на бетонному поручні біля сходів.

Під’їжджає легковик із міліцейськими номерами. У наручниках виводять високого брюнета Андрія Трохименка та низького мускулистого Максима Газізова. Родичі заходять до суду.

У клітці підозрюваних Максим тихо розповідає тітці про тюрму. Біля Андрія збирається черга — батьки, однокласники, сусіди. Батько передає йому окуляри, колишній однокласник просуває крізь ґрати фотографії.

— Як же вас усіх давно не бачив, — каже Трохименко. — Додому хочу, аж не можу.

Батьки докоряють Андрієві, що той змінив свідчення і взяв вину на себе.

— Так лучче, — зітхає Андрій і опускає голову. — Адвокат сказала, шо за групове більше дають.

— Легше? — обурюється мачуха Катерина, 51 рік. — Кому? А батькові й мамі легше? Ти ж знаєш, дома шестеро малих дітей, ми з папою копійки заробляємо, з чого тобі передачі носити!

Трохименки виховують чотирьох дітей і шістьох онуків, перебиваються разовими підробітками в селі.

Дівчина Андрія 18-річна Олена Медецька відходить від клітки й сідає на лавку.

— Він мені казав, що візьме всю вину на себе. Щас усе роблять гроші. Певно, ті, — махає в бік тітки Максима, — відкупилися.

— Мені мама Вадіма сказала, шоб я їй 25 тисяч дала, — перебиває мачуха Андрія. — Чула, шо Газізови за 50 тисяч гривень відкупилися. Нас попросили не добиватись, аби Максім з Андреєм разом наказані були. Свого вони витягнуть.

— Зі мною Газізови не хтять розмовляти, — додає батько Андрія Владислав Трохименко, 48 років. — Його батько на нафтовишці в Нижньовартовську працює, копійку має.

Суддя розглядає версію, за якою Вадима вбили через борг у 100 грн. Ініціатором був Андрій. Селяни й рідні цьому не вірять.

— Бо все через ту дєвку сталось, Альону Гусачку. Вона така, що любе... — каже Олена Медецька. — Ну, це за неї хлопці нібито побилися. Це вона Вадіма додому не пускала, коли той увечері зібрався йти. А тепер придумали якийсь долг. Ну хіба за 100 гривень убивають?

Мати загиблого сидить осторонь в іншому кінці зали. Вона також упевнена, що причиною сварки була дівчина.



Газізови за 50 тисяч гривень відкупилися




— Всьо ця дівка Альона з Фльорино, — каже жінка. — Син ходив до неї з місяць. Вона була в мене, я її вигнала. Украла мою підводку для глаз, яку Вадім купив. Я потім підводку знайшла в її сумочці.

Мати вбитого Олена Хабібуліна дивиться в одну точку.

— І чого взяв всю вину на себе? — міркує. — Очевидно ж, хто винен. Я прочитала 246 сторінок з адвокатом, там все із-за ревності. Насправді, вони обоє міняють показанія. Пишуть, шо Вадім був винен їм гроші.

20-річна Олена Гусак, через яку сталася сварка, на суд не прийшла. Ми з нею зустрілися на її новій роботі в бершадському кафе. Олена — невисока струнка брюнетка з великими грудьми, одягнена в обтягнуту кофтинку й коротку спідницю.

— Не знаю, чого посварилися, я в хаті була, — стримує дрижання губ Олена. — Я з Вадімом не встрічалася, він просто приходив. Того вечора обоє хлопців були п’яними, Вадім тоже випивший. Гроші должен був.

Олена живе у Флорино з батьком-п’яницею. Її мати давно померла. Про крадіжки, за які її не раз ловили на ринку, розказувати не хоче.

Після суду всі розходяться.

— Я удивляюсь, как Максим в тот дом вообще зашел, — говорить його двоюрідна бабуся 74-річна Лідія Клімова. — Он же чистюля, второй раз полотенцем не вытрется.

До Оксани Газізової підходить адвокат Тамара Плахотнюк, шепче:

— Наш мальчик попадает под амнистию!

Батько Максима Василь Газізов виплатив матері вбитого Вадима 7 тис. грн компенсації за похорони та пообіцяв дати 12 тис. грн на пам’ятник. Сім’я Трохименків платити відмовилася.

Надія ШТУПУН
http://gpu.ua/index.php?&id=168912
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

У Джулинці збудували громадський курінь

Повідомлення Korespondent » 24 жовтня 2007 12:28

№454 (21.09.2007) - ВІННИЦЯ
У Джулинці збудували громадський курінь
Зображення
Анатолій Коломієць із Джулинки Бершадського району нині працює в теплицях у Данії. Познайомився через Інтернет із дівчиною Вікторією з Харкова. Приїхав в Україну й вирішив одружитися. Святкували весілля в курені. На фото він танцює з сестрою нареченої Олександрою (фото: Ярослав БЕРШАДСЬКИЙ)

Під селом Джулинка Бершадського району в курені, вкритому очеретом, відпочивають місцеві й приїжджі. Сюди приїздять навіть із сусідньої Черкаської області. Кожен прибирає після себе. За порядком стежать охоронці від села. Оренда куреня — безкоштовна.

Курінь на березі Бугу зробили селяни разом із працівниками місцевого підприємства ”АГРО-Клондайк”.

— Я родом із Рівненської області. Там бази відпочинку роблять у такому стилі, з очерету, — каже заступник директора підприємства Сергій Васильович Сечко. — От і вирішив зробити, щоб люди могли відпочити. Сам туди гостей запрошую.

За столами під навісом сідають 150 людей. На плетеному тину висять горщики та глеки. Увечері під стелею запалюють гасовий ліхтар. Біля куреня є ще один навіс, під яким плита на дровах. Особливо смачною виходить смажена на великій сковороді картопля. Стоять тут і казанки для юшки. Поряд є копанка із джерельною водою.

— У червні збудували все це за тиждень. Глечики сам приніс від матері, ще люди давали. Тут є навіть так звані двійнята — два сполучених горщики, — хвалиться сільський голова 40-річний Петро Швець. — Очерет для покрівлі та стін нарубали тут, на річці, та на ставках у селі.

Поряд із куренем — майданчик для волейболу. Сітку для гри подарував один підприємець. Він часто сюди приїздив улітку. Брав її щоразу з собою, а потім і залишив.

Біля куреня ще мають поставити два дерев’яні будиночки. Тоді можна буде відпочивати зимою.

Село Джулинка розташоване на лівому березі Бугу. До Бершаді — 25 км. Тут близько 5 тис. жителів. Є відділення ”ПриватБанку”, ”Ощадбанку”, зо 30 магазинів, десяток барів. Працюють комбікормовий завод, хлібоприймальний пункт, інкубаторна станція, цегляний завод на два цехи. Компанія ”Київстар” два роки тому встановила в селі вишку для мобільного зв’язку.

Ярослав БЕРШАДСЬКИЙ
http://gpu.ua/index.php?&id=182804
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Шашлик маринують у пиві з вишнями та родзинками

Повідомлення Korespondent » 24 жовтня 2007 12:49

№477 (24.10.2007) - ЇЖА

Шашлик маринують у пиві з вишнями та родзинками

— У нашому меню переважають страви домашньої кухні, — розповідає Володимир Бугеренко, 36 років, власник кафе ”БМВ” у селі Велика Кириївка Бершадського району на Вінниччині. — Та щодня замовляють не менше 20 порцій шашлику.

Володимир користується старовинним рецептом. Смажить м’ясо, вимочене в маринаді з вишнями та родзинками.

— Подейкують, колись пан із нашого села полюбляв такий шашлик, називав його царською стравою, — усміхається чоловік. — Уперше такий шашлик я приготував на свій день народження. Гостям сподобалося, тепер і в кафе готую.

Для шашлику бере свиняче філе чи ошийок. Робить особливий маринад.

— Царський шашлик можна приготувати вдома,— ділиться рецептом Володимир. — В емальовану каструлю з м’ясом додаю нарізану кружальцями цибулю. Заливаю пивом ”Оболонь преміум”, вичавлюю сік лимона. Туди даю вишні й ізюм. Перед тим заливаю їх окропом. Даю настоятися 20 хвилин. Потім додаю чорний мелений перець та сіль. Усе вимішую. Свинину добу тримаю в маринаді.

М’ясо на шампурі запікається за 20–25 хв. 250 г страви в кафе коштує 15 грн.

— Одні полюбляють, аби м’ясо було з цибулею та помідорами, інші — з голландським сиром, — зауважує Борис Онуфрієць, 36 років, співвласник кафе. — Деяким смакує шашлик із оливками.

Нещодавно Володимир Бугеренко довідався рецепт шашлику по-східному. До маринаду слід додавати ложку меду. Каже, спробує, а потім запропонує клієнтам.

Для царського шашлику на 2 кг свинячого м’яса треба 4–6 цибулин, пляшку пива, 1 ст. л родзинок, 1 ст. л вишень (улітку свіжих, а взимку — консервованих), половину невеликого лимона, лавровий лист, сіль і перець.

Ярослав ЦИМБАЛЮК
http://gpu.ua/index.php?&id=187999
Аватар користувача
Korespondent
Патріот міста Бершадь
Патріот міста Бершадь
 
Повідомлень: 147
З нами з: 22 жовтня 2007 11:29
Звідки: Бершадь

Далі

Повернутись до МІСЬКІ НОВИНИ, ПРО БЕРШАДЬ ПИШУТЬ...

Хто зараз онлайн

Користувачі, які зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів

cron